№ 41578596, 24.11.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року Справа № 915/701/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Карабаня В.Я.,

суддів: Жаботиної Г.В.,

Ковтонюк Л.В.

за участю представників сторін: Петровський Д.О., Толстоухова Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у справі № 915/701/14господарського суду Миколаївської області за позовомдержавного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" до товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" простягнення 180 718,40 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.07.2014 (суддя Мавродієва М.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" 96 473,95 грн. канального збору, 82 377,55 грн. вартості послуг служби регулювання руху суден, 1866,90 грн. - 3% річних та 3614,37 судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 (колегія у складі суддів: Лисенко В.А, Мацюри П.Ф.,Ліпчанської Н.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014, товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2014 як такі, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" про стягнення 180 718,40 грн., з яких 96 473,95 грн. канальний збір, 82 377,55 грн. вартість послуг служби регулювання руху суден, 1866,90 грн. - 3% річних.

Позов мотивовано тим, що судна (баржі та буксири), що належать відповідачу, проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом під час здійснення вантажних комерційних рейсів, за що відповідно до вимог чинного законодавства за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 позивачем було нараховано канальний збір, а також під час проходження каналом цим суднам надавались послуги служби регулювання руху суден, за що нараховано збір за послуги служби регулювання руху суден. Факт проходження суднами відповідача каналом та надання відповідачу послуг підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, поясненнями сторін. На оплату нарахованих зборів позивач виставив відповідачу рахунки:

- за жовтень 2013 року: № МР-00002098 від 24.10.2013; № МР-00002194 від 30.10.2013; № МР-000018851, № МР-00001886, № МР-00001887, № МР-00001888, № МР-00001889, № МР-00001890, № МР-00001891, № МР-00001892, № МР-00001893, № МР-00001894, № МР-00001895, № МР-00001896, № МР-00002215, № МР-00002216, № МР-00002217, № МР-00002218, № МР-00002219, № МР-00002220, № МР-00002221, № МР-00002222, № МР-00002223, № МР-00002224, № МР-00002225, № МР-00002228, № МР-00002230, № МР-00002234 від 31.10.2013;

- за листопад 2013 року: № МР-00002284, № МР-00002284, № МР-00002286, № МР-00002289, № МР-00002290, № МР-00002610, № МР-00002798, № МР-00002799, № МР-00002800, № МР-00002801, № МР-00002802, № МР-00002803, № МР-00002804, № МР-00002805, № МР-00002806, № МР-00002807, № МР-00002837, № МР-00002838, № МР-00002839, № МР-00002841, № МР-00002842, № МР-00002843, № МР-00002844, № МР-00002845, № МР-00002846, № МР-00002847, № МР-00002848, № МР-00002849, № МР-00002850, № МР-00002868 від 30.11.2013;

- за грудень 2013 року: № МР-00002974, № МР-00002975, № МР-00002976, № МР-00002978, № МР-00002979 від 12.12.2013; № МР-00002973, № МР-00002977 від 13.12.2013; № МР-00003075, № МР-00003076, № МР-00003077, № МР-00003078, № МР-00003079, № МР-00003080, № МР-00003081, № МР-00003082, № МР-00003083, № МР-00003084, № МР-00003085, № МР-00003086, № МР-00003087 від 18.12.2013; № МР-00003269, № МР-00003270, № МР-00003271, № МР-00003278, № МР-00003280, № МР-00003281, № МР-00003282, № МР-00003285, № МР-00003286, № МР-00003287, № МР-00003303 від 31.12.2013.

Загальна сума виставлених рахунків склала 178 851,50 грн., з яких: 99 473,95 грн. канальний збір, 82 377,55 грн. вартість послуг служби регулювання руху суден. Вказані рахунки рекомендованими листами були направлені на адресу відповідача, проте останній їх не оплатив, у зв'язку з чим позивач направляв відповідачу претензії № 2168 від 05.11.2013, № 2623 від 26.11.2013, № 3221 від 24.12.2013, № 343 від 23.01.2014, № 942 від 26.02.2014, № 1429 від 21.03.2014, які були залишені без задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, господарський суд Миколаївської області, з висновками якого погодився і Одеський апеляційний господарський суд, виходив з того, що, як встановлено судом, портові збори є обов'язковими цільовими платежами, встановленими законодавством і обов'язок з їх оплати відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 84 Кодексу торговельного мореплавства України виникає безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює діяльність з торгового мореплавства на підставі фактів проходження судном каналом. Як встановлено господарським судом Миколаївської області, судна відповідача при здійсненні ними перевезень до/від причалу товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" до Херсонських портів (терміналів) за будь-яких яких умов рухались каналом, тому позовні вимоги в частині стягнення 96 473,95 грн. боргу по оплаті канального збору є такими, що доведені відповідними доказами та підлягають задоволенню. Доводи відповідача відносно того, що позивач не є власником каналу у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на гідротехнічну споруду, а тому на його думку у нього відсутні підстави для справляння канального збору у розмірі 96 473,95 грн., судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги у зв'язку з тим, що наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.3013 №163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" реорганізовано державні підприємства морського транспорту за переліком згідно з додатком 1 (відповідно до Додатку 1 до Наказу №163 реорганізації підлягало також і Державне підприємство "Дельта-лоцман") шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків, відповідно до розподільчих балансів та внаслідок виділу утворено Державне підприємство "Адміністрація морських портів України". Згідно з п.3 цього наказу № 163 адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у пункті 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів; а актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 (який затверджено Міністерством інфраструктури України) Бузько-Дніпровсько-лиманський канал передано до державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; в свою чергу актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 №14 ДП "Адміністрація морських портів України" передало Бузько-Дніпровсько-лиманський канал до філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України". Також наказом Міністерства інфраструктури України від 18.02.13 № 91 затверджено порядок ведення Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України (згідно з даними якого в Реєстрі гідротехнічних споруд відносно Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу міститься наступна інформація: ДП "Адміністрація морських портів України" (філія Дельта - лоцман); акт приймання - передачі майна від 13.06.13).

Що стосується вартості послуг служби регулювання руху суден, то місцевий та апеляційний господарські суди під час прийняття судових рішень виходили з того, що вони є такими, що надаються з метою забезпечення безпеки судноплавства на морі та на внутрішніх водних шляхах, тому їх оплата як і канального збору теж є обов'язковою, позивачем належними доказами підтверджено факти проходження судами каналу та відповідно і користування послугами служби регулювання руху суден (в т.ч. записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор"), тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 82 377,55 грн. за отримані послуги служби регулювання руху суден за встановленими тарифами є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, також відповідно підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 866,90 грн. - 3% річних, що нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З зазначеними висновками погоджується і Вищий господарський суд України, оскільки вони відповідають чинному законодавству та матеріалам справи. Підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у справі № 915/701/14 залишити без змін.

Головуючий В.Карабань

судді: Г.Жаботина

Л.Ковтонюк