№ 41558310, 25.11.2014, Odesa Commercial Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.

Справа № 916/908/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Шевченка В.В.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 2502 від 15.102014 року)

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду змінено згідно із розпорядженням голови суду № 814 від 24.11.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА”

на рішення господарського суду Одеської області від „21” травня 2014 року, повний текст якого складено та підписано „26” травня 2014 року

по справі № 916/908/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелена-Країна”

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА”

про стягнення 558 408,03 грн.

В С Т А Н О В И В :

13.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Зелена-Країна” (далі по тексту – позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛЬГА” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 558 408,03 грн., з яких: 301 908,60 грн. – сума основного боргу, 173 899,35 грн. – сума відсотків за користування товарним кредитом; 15 054,07 грн. – розмір пені за прострочену заборгованість; 30 190,86 грн. – розмір штрафу за неналежне виконання зобов’язань по договору; 3 474,01 грн. – 3% річних; 33 881,14 грн. – індекс інфляції та 11 168,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 270313/4-ПК від 27.03.2013 року, свої обов'язки виконував неналежним чином, не своєчасно та не в повному обсязі розраховувався за отриманий товар, у зв’язку з чим, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства нараховані штрафні та фінансові санкції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.05.2014 року по справі № 916/908/14 (суддя Никифорчук М.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕЛЕНА – КРАЇНА” - задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬГА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА – КРАЇНА» суму основного боргу в розмірі 301 908 грн. 60 коп., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 173899 грн. 35 коп., пені в сумі 15 054 грн. 07 коп., штраф в розмірі 10 % від розміру несвоєчасно сплаченої суми в сумі 30 190 грн. 86 коп., 3% річних в сумі 3474 грн. 01 коп., індекс інфляції на суму боргу в розмірі 33 881 грн. 14 коп. та судовий збір в сумі 11 168 грн. 16 коп.

Такий висновок суду мотивований тим, що СТОВ «ОЛЬГА» було дійсно порушено умови договору в частині повного та своєчасного розрахунку за отриману продукцію, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованим та доведеними.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА” з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить змінити рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2014 року по справі № 916/908/14, зменшивши розмір пені, штрафу, відсотки за користування товарним кредитом та індекс інфляції. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв’язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт посилається на те, що за період з 21.11.2013 року по 25.05.2014 року штрафні санкції у вигляді пені, штрафу та відсотків за користування товарним кредитом не повинні нараховуватися, оскільки діяли обставини непереборної сили, які не залежали від відповідача, при цьому, розмір штрафних санкцій не є співрозмірним із розміром основного боргу, крім того, скаржник зазначає, що сума інфляційних є завищеною.

Крім того, скаржник зазначає, що у вказаний вище період ведення господарської діяльності в Україні було ускладнено внаслідок обставин та подій пов’язані зі зміною керівних органів в країні шляхом революції, у зв’язку з чим, на думку апелянта це форс-мажорні обставини.

Позивач відзив на апеляційну скаргу СТОВ «ОЛЬГА» не надав та судові засідання 04.11.2014 року та 25.11.2014 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями б/н від 17.10.2014 року та від 05.11.2014 року,

Відповідач в судові засідання 04.11.2014 року та 25.11.2014 року також не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями б/н від 17.10.2014 року та від 05.11.2014 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомлених представників сторін.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА-КРАЇНА" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА” (покупець) укладено договір купівлі-продажу №ЗК 270313/4-ПК, за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець зобов’язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин/насіннєвого матеріалу/мінеральних добрів (надалі-товар), відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору) (а.с.9-12).

Відповідно до пункту 3.1. договору, конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п.3.2. договору, загальна сума договору складається із суми вартості товару згідно всіх накладних на передачу товару (видаткових), підписаних в рамках цього договору, що є його невід’ємною частиною.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що товар за даним договором поставляється на наступних умовах: покупець повинен в строк до 10 квітня 2013 року перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі 30% від вартості товару, що вказаний у додатку(ах) до договору. На залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу з наступним графіком сплати: - 70% від суми вартості всього товару по договору, покупець має сплатити до 1 жовтня 2013р.

У відповідності до пункту 4.4. договору, оплата, зроблена у строки, що передбачені у п.4.1. договору, вважається своєчасною. При здійсненні покупцем своєчасної оплати отриманого ним товару, відсотки за користування товарним кредитом не стягуються.

Положеннями п. 4.5. договору встановлено, що на суму заборгованості по договору нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,2% за кожний день користування. Нарахування відсотків здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на поточний рахунок продавця.

Згідно з п. 4.8. договору, оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: у разі якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти (Долара США) збільшиться в порівнянні до офіційного курсу гривні до іноземної валюти (Долара США), що діяв на дату підписання договору, продавець має право вимагати від покупця сплатити проіндексованої суми вартості товару у гривні по договору.

Відповідно до п.п. 7.2., 7.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору покупець зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожний день прострочення. У випадку неналежного виконання покупцем зобов'язань згідно умов даного договору покупець зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору покупець продав, а покупець прийняв товар (Соняшник PR 64 LE 19) на загальну суму 431 298,00 грн., що підтверджується складеною та підписаною обома сторонами видатковою накладною № 1978 від 07.05.2013 року та Довіреністю № 8 від 07.05.2013 року на перелік цінностей які належить отримати (а.с.14-15).

12.04.2013 року, відповідно до умов п.2.1 договору, покупцем було сплачено 30% від вартості товару , а саме 129 389,40 грн., однак іншу частину суми вартості товару (301 908,60 грн.) покупець повинен був сплатити до 01.10.2013 року, що не було зроблено останнім, у зв’язку з чим заборгованість складає 301 908,60 грн. (431 298,00 грн. - 129 389,40 грн.).

Таким чином, відповідачем були порушені строки оплати за отриманий товар, у зв’язку з чим відповідно до п.п.7.1-7.5 Договору нараховані відповідні санкції, за кожен день прострочення товару, саме з 02.10.2013 року по 18.02.2014 року.

Судова колегія погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелена-Країна” і висновками місцевого господарського суду про їх задоволення та вважає, що апеляційна скарга СТОВ “ОЛЬГА” підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами – ТОВ „Зелена-Країна” як продавцем, та СТОВ “ОЛЬГА”, як покупцем, склалися правовідносини пов’язані з купівлею-продажем товару, про що 27.03.2013 року було укладено відповідний договір купівлі-продажу № ЗК 270313/4-ПК.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, СТОВ “ОЛЬГА” в порушення норм чинного законодавства та умов зазначеного договору купівлі-продажу не оплатило вартість поставленого продавцем товару (соняшник), на підставі доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей № 8 від 07.05.2013 року та видаткової накладної № 1978 від 07.05.2013 року у розмірі 431 298,00 грн. У зв’язку з частковою сплатою за отриманий товар, основна заборгованість за Договором складає 301 908,60 грн.

Судова колегія погоджується с висновками суду першої інстанції відносно вимог позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 301 908,60 грн., що також не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом п. 4.5. договору, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,2% за кожний день користування. Нарахування відсотків здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на поточний рахунок продавця.

Відповідно до постанов Верховного Суду України № 3-31гс14, № 3-32гс14 від 01.07.2014, № 3-37гс13 від 01.07.2014, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст.ст. 536, 549, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 року у справі № 11/5026/1925/2012, відповідно до якої зазначено, що у розумінні приписів ст.ст.536, 625 ЦК України, проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

У зв’язку з чим, відповідно до умов договору купівлі-продажу № ЗК 270313/4-ПК від 27.03.2013 року позивачем були нараховані відповідачу до сплати відсотки за користування товарним кредитом у сумі 173 899,35 грн.

Так, перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів вважає його вірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь ТОВ „Зелена-Країна” відсотків за користування товарним кредитом в сумі 173 899,35 грн. підлягають задоволенню.

Крім тога, судова колегія погоджується із вимогами позивача відносно стягнення з СТОВ “Ольга” пені у розмірі 15 054,07 грн. та штраф у розмірі 30 190,86 грн., з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом ст. Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За змістом п.п. 7.2., 7.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору покупець зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожний день прострочення. У випадку неналежного виконання покупцем зобов'язань згідно умов даного договору покупець зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, погоджується з висновком суду першої інстанції, що їх нарахування є правомірним, а розрахунок правильним, тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 474,01 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 33 881,14 грн.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його правильним, у зв’язку з чим вказана позовна вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на те, що ускладнення ведення господарської діяльності в Україні, внаслідок обставин та подій пов’язані зі зміною керівних органів в країні шляхом революції є форс мажорною обставиною та не переробною силою є недоведеним та необґрунтованим фактом, оскільки для того щоб це стверджувати про форс мажорні обставини, відповідач повинен був звернутися до Торгово-промислової палати України для отримання довідки про наявність обставин форс-мажору, які на його думку сталися, що суперечить вимогам ст. 617 ЦК України, частиною 1 якої передбачено, що саме відповідач повинен довести ці обставини, які сталися в наслідок випадку або непоборної сили.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо неспіврозмірності нарахованих штрафних санкцій, оскільки їх нарахування є наслідком тривалого прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, крім того, відповідачем не надано жодних належних доказів в підтвердження підстав для зменшення пені та штрафу, оскільки питання про зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення пені.

Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2014 року по справі № 916/908/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА” – без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЬГА” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „21” травня 2014 року по справі № 916/908/14 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „26” листопада 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя В.В. Шевченко