№ 41552069, 11.11.2014, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 202/9215/14-а

Провадження № 2-а/202/143/2014

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 листопада 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Зосименко С.Г.

при секретарі Котула А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача посилаючись на те, що ОСОБА_1, будучи громадянкою України, яка постійно проживає в Ізраїлі , через представника 04.12.2013 року звернулася до відповідача із завою про призначення їй пенсії за віком. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд 08.08.2014 року погодився з висновками суду першої інстанції та визнав протиправно відмову УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська в призначенні пенсії та скасуванні прийнятого відповідачем рішення № 190 від 07.02.2014 року та було зобовязано відповідача розглянути питання відносно призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі наданих нею документів. Після отримання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 11.07.2014 року представник ОСОБА_1 знову звернулася до УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська із заявою про призначення та виплату пенсії за віком. Але відповідач у своїй відповіді № 7330/08/40 від 29.07.2014 року признав призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 нецільовим використанням коштів ПФУ. Просила визнати протиправним рішення відповідача від 29.07.2014 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком; зобовязати відповідача призначити, виплачувати і індексувати позивачеві пенсію за віком і інші пенсійні надбавки, на підставах, визначених пенсійним законодавством, як непрацюючому громадянинові, з урахуванням подальших перерахунків за стажем,заробітною платою і індексацією пенсії, на вказаний в заяві банківський рахунок, починаючи з дати звернення 04.12.2013 року; з урахуванням того, що пенсія є для позивача основним джерелом існування, його літнього віку, неправомірним затягуванням судових процесів, з урахуванням попередньої справи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 КАСУ, допустити негайне виконання постанови суду, в повному обємі заявлених позовних вимог, шляхом одноразового стягнення усієї суми боргу по пенсії, починаючи з 04.12.2013 року; згідно ч. 1 ст. 257 КВСУ покласти обовязки по забезпеченню виконання рішення на УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська; зобовязати відповідача згідно п. 4 ч. 1 ст. 163 КАСУ в місячний термін надати суду звіт про виконання судового рішення.

Представник ОСОБА_1 у судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що оскаржуваний позивачем документ рішенням не являється, а є листом, що носить інформаційний характер. Крім того, в провадження адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими ж сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи та у судовому засіданні, ОСОБА_1 є громадянин кою України та з листопада 1998 року постійно проживає у Ізраїлі. ОСОБА_1 04.12.2013 року через представника звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська із заявою про призначення пенсії за віком, однак їй було відмовлено. Не погодившись із цим, вона звернулася з позовом до суду. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року її позов було задоволено частково, визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з підстав ненадання документів, підтверджуючих її постійне місце проживання в межах України, протиправною та визнано незаконним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська № 190 від 07.02.2014 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав ненадання документів підтверджуючих її постійне місце проживання в межах України, в решті позовних вимог відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року було змінено, абзац 4 постанови викладено в наступній редакції: Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно чинного пенсійного законодавства на підставі поданих документів, в решті позовних вимог відмовити.

14 липня 2014 року представник ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська із заявою про призначення, виплату, перерахування та індексацію пенсії за віком ОСОБА_1 з 04.12.2013 року. Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська надало відповідь на цю заяву за № 7330/08/40 від 29ю07ю2014 року, відповідно до якої Управління повідомило ОСОБА_1 особі представника про те, що вони подали касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року , тому з метою дотримання чинного законодавства та недопущення нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, питання щодо виконання зазначеного рішення буде розглянуто Управлінням після винесення вмотивованого рішення Вищим адміністративним судом України.

Позивачка просить визнати протиправним рішення відповідача від 29.067.2014 року про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком, однак дана Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська не є рішенням відповідача та не може бути визнано протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовий рішенням в адміністративній , цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позовні вимоги щодо зобовязання відповідача призначити, виплачувати і індексувати позивачеві пенсію за віком і інші пенсійні надбавки, на підставах, визначених пенсійним законодавством, як непрацюючому громадянинові, з урахуванням подальших перерахунків за стажем,заробітною платою і індексацією пенсії, на вказаний в заяві банківський рахунок, починаючи з дати звернення 04.12.2013 року; з урахуванням того, що пенсія є для позивача основним джерелом існування, його літнього віку, неправомірним затягуванням судових процесів, з урахуванням попередньої справи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 КАСУ, допущення негайного виконання постанови суду, в повному обємі заявлених позовних вимог, шляхом одноразового стягнення усієї суми боргу по пенсії, починаючи з 04.12.2013 року були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанції, по ним було постановлено рішення суду, тому в даній частині вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає можливим віднести судові витрати за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 72, 94, 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення, апеляційної скарги.

Суддя С.Г. Зосименко