Court ruling № 41533748, 07.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/37212/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року

у справі № 2а-6030/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Полтавський домобудівельний комбінат» (далі - ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003712301/0 від 18 листопада 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, ДПІ у м. Полтаві заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у м. Полтаві на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 10584/23-1/01270581 від 05 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003712301/0 від 18 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 027,00 грн. (62 018,00 грн. - основний платіж, 31 009,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за договором підряду № 70 від 16 липня 2008 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво», з підстав його нікчемності.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у контрагента позивача власних складських та торгівельних приміщень, устаткування, транспортних засобів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а також вирок Жовтневого районного суду м. Полтави від 20 серпня 2010 року у справі № 1-180/10, яким директора ТОВ «ПК «Технологічна комплектація та будівництво» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами, фактичне виконання ТОВ «ПК «Технологічна комплектація та будівництво» будівельних робіт підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, платіжними дорученнями, податковими накладними, сертифікатом відповідності № ПТ 001009, виданим 30 грудня 2010 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавської області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, який засвідчує відповідність закінченого будівництва житлового будинку в м. Полтава по вул. Марії Башкирцевої проектній документації та готовність його до експлуатації.

Вказані документи в повній мірі підтверджують реальний характер розглядуваних операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано.

Посилання відповідача на вирок Жовтневого районного суду м. Полтави від 20 серпня 2010 року у справі № 1-180/10, як на підставу для виключення позивачем із складу податкового кредиту сформованих за проведеними з ТОВ «ПК «Технологічна комплектація та будівництво» господарськими операціями сум податку на додану вартість, обґрунтовано відхилено судами, позаяк ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2010 року названий вирок скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірних господарських операцій, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.