Court ruling № 41512485, 14.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/800/57273/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року

у справі № 2-а-1970/3608/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод»

до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» (далі - ТОВ «Козівський цукровий завод»; позивач) звернулось до суду з позовом до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Козівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області; відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ № 353 від 04 жовтня 2012 року «Про проведення фактичної перевірки» та визнати протиправними дії Козівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області щодо проведення фактичної перевірки позивача.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 353 від 04 жовтня 2012 року «Про проведення фактичної перевірки». В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем винесено наказ № 353 від 04 жовтня 2012 року «Про проведення фактичної перевірки», яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, статей 81, 82 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) наказано організувати проведення фактичної перевірки позивача щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Однак, посадові особи ТОВ «Козівський цукровий завод» відмовили в допуску перевіряючих до фактичної перевірки, у зв'язку з чим останніми складено відповідний акт відмови в допуску № 3-22/37822726 від 09 жовтня 2012 року.

Визнаючи протиправним та скасовуючи зазначений наказ, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки є, зокрема, отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

В наведеному випадку передумовою для проведення спірної перевірки став лист управління економіки Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області № 01/95-01-17 від 26 вересня 2012 року.

Однак, в зазначеному листі, як встановлено судами, відсутня інформація про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, а міститься лише посилання на виконання товариством показників Програми соціально-економічного та культурного розвитку району на 2012 рік, а також висловлено прохання ідентифікувати перевізників цукрового буряка, його здавальників та заготівельників, з'ясувати своєчасність сплати цими особами податку з доходів фізичних осіб тощо.

З огляду на викладене, судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача в розглядуваній ситуації правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача та, як наслідок, про протиправність спірного наказу.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області відхилити, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.