Court ruling № 41385280, 11.11.2014, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №469/928/14-ц 11.11.2014 11.11.2014 11.11.2014

Провадження № 22-ц/784/3023/14 Головуючий першої інстанції: Старчеус О.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Свіщуку О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_3, представника відповідача - Григоренко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю

«Лізингова компанія «АвтоФінанс»

на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2014 року, постановлену за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» (далі - ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс») про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

Одночасно ОСОБА_3 просив суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми позовних вимог в розмірі 245 000 грн.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2014 р. заяву задоволено, вжито заходи щодо забезпечення позову: накладено арешт на грошові кошти в сумі 245000 грн., що належать відповідачу, і знаходяться у нього або в інших осіб.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» просить вказану ухвалу суду скасувати, посилаючись на її невідповідність діючому законодавству, а також порушення інтересів відповідача у разі застосування забезпечення позову.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2014 р. між ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» (лізингодоавець) і ОСОБА_3 (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого відповідач має придбати та передати позивачеві автомобіль марки «КІА Sorento (Тор+)».

Вважаючи даний договір недійсним як укладений з порушенням законодавства, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог, суд вважав, що для цього є всі передбачені законом підстави.

Між тим з таким погодитись не можна, оскільки суд дійшов такого висновку без повного врахування обставин справи та вимог закону.

Як роз'яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені і зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не звернув належної уваги на вимоги закону та роз'яснення Верховного Суду України.

Так, в матеріалах справах відсутні будь-які докази того, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, тоді як відповідач - ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» є працюючим підприємством. Суд же таких обставин не з'ясував.

Більш того, накладаючи арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, суд не з'ясовував, чи не зашкодять такі заходи господарській діяльності ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс».

За такого ухвала суду є необґрунтованою, передчасною і підлягає в силу пункту 3 ст. 312 ЦПК України скасуванню з передачею питання про забезпечення позову на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» задовольнити.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2014 року скасувати, передати питання про забезпечення позову до того ж суду на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: