Court ruling № 41326359, 06.11.2014, Vinnytsia District Administrative Court

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

06 листопада 2014 р. Справа № 802/3893/14-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні"

до: відділу державної виконавчої служби Крижопільського районного управління юстиції

про: зняття арешту із заставленого майна

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" до відділу державної виконавчої служби Крижопільського районного управління юстиції про зняття арешту із заставленого майна.

Ознайомившись з даним позовом, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки подану адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

За правилами, встановленими пунктами 4 та 6 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства, немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Юрисдикція адміністративних судів згідно із частиною 1 статті 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно із пунктом 1 частини 2 цієї ж статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Як випливає із матеріалів справи між публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" укладено кредитний договір № 21/2013-Ю про відкриття відновлювальної кредитної лінії.

12 вересня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Крижопільського районного управління Бондарем О.П. в зведеному виконавчому провадженні було описано та арештовано рухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" для звернення стягнення на користь стягувачів. Проте, транспортні засоби перебувають в заставі публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" відповідно до договору застави від 19 липня 2013 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в реєстрі за № 878, договору про внесення змін до договору застави 3 1 від 03 вересня 2013 року, договору про внесення змін до договору застави № 2 від 01 листопада 2013 року, договору про внесення змін до договору застави № 3 від 26 грудня 2013 року. На підставі укладеного договору застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження та заборону відчуження транспортних засобів. Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 41304798 від 19 липня 2013 року термін дії обтяження закінчується 19 липня 2018 року.

Порядок та підстави звернення стягнення на заставлене майно визначені статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частини 1, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Згідно з частиною 1 статті 60 цього Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому відділ державної виконавчої служби Крижопільського районного управління юстиції в цих відносинах не може виступати як суб'єкт владних повноважень в розумінні наведеного пункту 1 частини першої статті 17 КАС України.

Тобто, арешт державним виконавцем майна, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є право застави майна.

Виходячи з вищезазначених критеріїв, можна виокремити категорію справ, розгляд яких відповідно до статей 1, 4, 17 КАС України має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, а саме, спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до положень статті 181 КАС України до адміністративного суду із позовною заявою мають право звернутися учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 7 Закону України "Про виконавче провадження", визначено коло осіб, які є учасниками виконавчого провадження, серед них: державний виконавець; сторони (стягувач і боржник); представники сторін; експерти; спеціалісти; перекладачі; суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання, а також визначено коло осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, серед них: поняті; працівники органів внутрішніх справ; представники органів опіки і піклування; інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що позивач у даній справі не є ані учасником виконавчого провадження, ані особою, яка залучається до проведення виконавчих дій. Тобто суб'єктний склад у даній справі не в повній мірі відповідає вимогам статті 181 КАС України.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" № 3 від 3 грудня 2010 року, судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Право застави майна є похідним від права власності і належить до речових прав щодо володіння, користування та розпорядження майном з певними обмеженнями, регулювання яких здійснюється актами цивільного законодавства (Цивільним кодексом України, законами України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" тощо.

Вимоги заставодержателя про звільнення заставленого майна з-під арешту мають цивільно-правову природу і підлягають захисту способами, визначеними Цивільним кодексом України для захисту майнових прав, а вирішення такої справи потребує з'ясування наявності цивільного права на майно у сторін спору.

Даний адміністративний позов про звільнення майна з-під арешту заявлено у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Тобто, на думку суду, предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя.

Таким чином, даний спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено ч. 2 ст. 114 та ст. 152 ЦПК України.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" до відділу державної виконавчої служби Крижопільського районного управління юстиції про зняття арешту із заставленого майна.

2. Роз'яснити позивачеві, що розгляд даного спору відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

3. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мультян Марина Бондівна