Court ruling № 41231663, 05.11.2014, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 369/2104/14-к Головуючий у І інстанції Омельченко М.М.Провадження № 11/780/378/14 Доповідач у 2 інстанції ЗагоруйкоКатегорія 2 05.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

«05» листопада 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - ЗАГОРУЙКА В.В.,

суддів - ПАНАСЮКА С.П. та ЗІМІНОЇ В.Б.,

прокурора КУЛАКІВСЬКОГО К.О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляції засудженого, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, цивільних відповідачів - Фастівської центральної районної лікарні та Фастівської районної державної адміністрації на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2014 року, за яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вінниця, має вищу освіту, розлучений, працює лікарем-травматологом Фастівської ЦРЛ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строку давності.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, Фастівської районної державної адміністрації Київської області, Фастівської центральної районної лікарні на користь потерпілої ОСОБА_3 - 100 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком, ОСОБА_1, працюючи лікарем - ординатором травматологічного відділення Фастівської центральної районної лікарні, будучи медичним працівником, умисно, без поважних причин не надав хворому ОСОБА_4, лікуючим лікарем якого він був, допомогу, яку він зобов'язаний був надати даному хворому, завідомо знаючи, що це може мати тяжкі наслідки для даного хворого, що спричинило смерть хворого ОСОБА_4, за наступних обставин.

Так, 13 серпня 2003 року житель міста Вишневого ОСОБА_4 пішов з дому та не повернувся.

18 серпня 2003 року ОСОБА_4 був виявлений по вулиці Авіаторів у місті Василькові, звідки каретою швидкої медичної допомоги того ж дня доставлений до інфекційного відділення Васильківської ЦРЛ з діагнозом «отруєння невідомою отрутою, правостороння бронхопневмонія? Гостра респіраторна вірусна інфекція», де перебував на лікуванні до 22.08.2003 року.

Близько 20 години 22.08.2003 року ОСОБА_4 був доставлений невстановленими працівниками міліції до приміщення чергової частини лінійного відділу внутрішніх справ на станції Фастів УМВС України на Південно - Західній залізниці, що у місті Фастові.

При цьому ОСОБА_4 було поміщено до кімнати для затриманих осіб вказаної чергової частини без складення при цьому будь-яких документів щодо підстав його затримання в порядку, визначеному КУпАП чи КПК України.

За таких обставин, ОСОБА_4 почав висловлювати своє обурення і невдоволення такими діями працівників міліції та вказувати на можливу їх відповідальність за такі дії в послідуючому.

Почувши такі обурення ОСОБА_4 працівник міліції, який перебував у приміщенні чергової частини вказаного відділу, діючи у порушення вимог Закону України «Про міліцію» та відомчих нормативних актів, увійшов до кімнати для затриманих, де гумовим кийком наніс ОСОБА_4 декілька ударів в обличчя, внаслідок чого останній впав на підлогу.

Після цього в кімнату для затриманих зайшли декілька працівників міліції, як також стали бити ОСОБА_5 в різні частини тіла.

Згідно з наявними у справі висновками експертів, ОСОБА_4 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді трьох ран у тім'яно-скроневій ділянці справа, крововиливи у м'які тканини волосистої частини голови та обличчя, три крововиливи під надкісницю кісток черепа, осколковий перелом нижньої частини правої носової кістки, субрахноїдальний крововилив, садна верхніх кінцівок та лівої нижньої кінцівки.

Таким чином, ОСОБА_4 була спричинена черепно-лицева травма у вигляді ран правої тім'яно-скроневої ділянки та щоки, крововиливів у м'які тканини волосистої частини голови та обличчя, під надкісницю кісток черепа, під м'які мозкові оболонки, перелому кісток носу; а також садна верхніх кінцівок та лівої нижньої кінцівки, у ділянці крила клубової кістки, які утворилися від неодноразової дії тупого (тупих) предмета (предметів).

25.08.2003 року в 1.45 до відділення швидкої медичної допомоги Фастівської центральної районної лікарні надійшов виклик по телефону щодо виявлення на привокзальній площі у м. Фастові невідомого чоловіка, який потребує медичної допомоги, яким в подальшому як виявилося, був ОСОБА_4

На місце виклику о 2.34 прибула бригада швидкої медичної допомоги Фастівської ЦРЛ у складі лікаря виїзної бригади швидкої медичної допомоги Фастівської ЦРЛ ОСОБА_6 та водія ОСОБА_7

В ході зовнішнього огляду на місці лікарем ОСОБА_6 на тілі ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження обличчя та голови, за результатами чого у карті виклику швидкої медичної допомоги № 43 від 25.08.2003 року ним було відмічено діагноз: «закрита черепно-мозкова травма під питанням, забійні рани обличчя, волосистої частини голови». За результатами огляду лікарем ОСОБА_6 прийнято рішення про госпіталізацію ОСОБА_4 до приймального відділення Фастівської ЦРЛ, куди той був відразу доставлений каретою швидкої медичної допомоги того ж дня 25.08.2003 року, який був вихідним днем.

Після цього, у приймальному відділенні Фастівської ЦРЛ хворого ОСОБА_4 оглянули: черговий лікар приймального відділення ОСОБА_8, черговий лікар травматологічного відділення ОСОБА_9 та черговий лікар - анестезіолог ОСОБА_10, які за результатами такого огляду поставили хворому діагноз: «забій головного мозку під питанням, забійні рани голови, алкогольне сп'яніння під питанням». Одночасно хворому було призначено обстеження: 1) проведення рентгенографії черепа; 2) загальний аналіз крові, сечі; 3) реакція Васермана; 4) консультацію невропатолога, терапевта, реаніматолога, призначено лікування, що відмічено у медичній карті стаціонарного хворого №7653/710. Одночасно черговий лікар - анестезіолог Фастівської ЦРЛ відмітив у медичні карті даного хворого (ОСОБА_4.), що той є асоціальним елементом.

О 9 годині того ж дня черговим анастезіологом ОСОБА_10 відмічено у медичній карті, що хворий прийшов до свідомості.

Того ж дня, 25.08.2003 року, ОСОБА_4 був обстежений лікарем невропатологом, який рекомендував для уточнення діагнозу провести люмбальну пункцію, та лікарем - нейрохірургом.

26.08.2003 року лікар-ординатор травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ ОСОБА_1 вийшов на роботу та прийняв хворого ОСОБА_4, який перебував у палаті №10 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ, для подальшого лікування як лікуючий лікар.

Впродовж 26 - 27 серпня 2003 року хворого ОСОБА_4 оглядали в.о. завідуючого травматологічним відділенням, невропатолог та лікуючий лікар - ОСОБА_1

28.08.2003 року хворого ОСОБА_4 оглянув консиліум лікарів у складі: в.о. заступника головного лікаря Фастівської ЦРЛ по медичній частині ОСОБА_11, невропатолога ОСОБА_12, кардіолога ОСОБА_13, анестезіолога ОСОБА_10, в.о. завідуючого травматологічним відділенням ОСОБА_9 та лікуючого лікаря ОСОБА_1, який за результатами огляду хворого ОСОБА_4 встановив діагноз: «черепно-мозкова травма, забій головного мозку, внутрішньочерепна гематома під питанням, забійні рани правової скронево-тім'яної частини голови», рекомендовано певне лікування та поставлено питання про проведення консультації хворого нейрохірургом Київської обласної клінічної лікарні №1.

Після цього, о 14 годині 28.08.2003 року на виконання рішення зазначеного консиліуму був викликаний лікар - нейрохірург вказаної лікарні.

Того ж дня, 28.08.2003 року, о 19.25 до травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ прибув за вказаним викликом лікар-нейрохірург Київської обласної клінічної лікарні ОСОБА_14, який за результатами огляду хворого ОСОБА_4 оцінив його стан як середнього степеню тяжкості, поставив діагноз хворому: «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку чи токсична енцефалопатія під питанням, внутрішньочерепне об'ємне утворення під питанням», а також дав обов'язкову до виконання вказівку (рекомендацію) про необхідність проведення хворому АКТ (комп'ютерно - томографічного дослідження) головного мозку в умовах Київської обласної клінічної лікарні №1 з метою уточнення діагнозу, та проведення консультації нейрохірурга після вказаного обстеження. При цьому, лікарем - нейрохірургом ОСОБА_14 був взятий до уваги як загальний стан хворого ОСОБА_4, так інші фактори, що могли впливати на стан хворого, при транспортуванні, і дана ним вказівка щодо зазначеного обстеження головного мозку хворого ОСОБА_4 передбачала можливість його транспортування до Київської обласної клінічної лікарні №1 звичайною каретою швидкої медичної допомоги, що перебували у розпорядженні Фастівської ЦРЛ.

В свою чергу, лікар ОСОБА_1 усвідомлював обов'язковість та виключну необхідність виконання зазначеної вказівки (рекомендації) лікаря-нейрохірурга та в силу свого рівня освіти і досвіду роботи розумів, що встановлення заключного діагнозу хворому ОСОБА_4 залежить від проведення тому в умовах Київської обласної клінічної лікарні комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку, оскільки Фастівська ЦРЛ необхідного для цього обладнання не мала.

В свою чергу, проведення послідуючого лікування ОСОБА_1 як лікуючим лікарем хворого ОСОБА_4, тобто надання йому необхідної медичної допомоги в повному обсязі, залежали від встановлення йому заключного діагнозу.

Тобто, не проведення хворому ОСОБА_4 комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку виключало можливість послідуючого адекватного лікування даного хворого, надання йому медичної допомоги в умовах Фастівської ЦРЛ.

Разом з тим, лікар ОСОБА_1, 29.08.2003 року, умисно порушуючи вищевказані норми Конституції України, Закону України«Основи законодавства України про охорону здоров'я», клятви лікаря, що затверджена Указом Президента України» №349 від 15 червня 1992 року, Цивільного кодексу України, вимоги посадової інструкції лікаря-ординатора травматологічного відділення, затвердженої головним лікарем Фастівської ЦРЛ, а також вищевказаної вказівки (рекомендації) лікаря нейрохірурга ОСОБА_14, усвідомлюючи в силу свого рівня освіти, фахових знань і вмінь, що стан хворого ОСОБА_4 свідчив про те, що не повне обстеження та несвоєчасне надання медичної допомоги може призвести до тяжких наслідків та здоров'я даного хворого, у тому числі до смерті, допускаючи настання таких наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, - без поважних причин не надав хворому ОСОБА_4 медичну допомогу.

Зокрема, лікар ОСОБА_1, будучи лікуючим лікарем хворого ОСОБА_4, що згідно наведених норм зобов'язувало його надавати хворому необхідну медичну допомогу, в тому числі забезпечення і здійснення своєчасного та повного обстеження, при наявності у Фастівській ЦРЛ відповідного автотранспорту для транспортування хворих до комунального закладу охорони здоров'я «Київська обласна клінічна лікарня», пального для таких цілей, при наявності реальної можливості замовлення та здійснення такого транспортування хворого ОСОБА_4 спеціальним транспортом (реанімобілем) вказаного медичного закладу, незважаючи на те, що стан хворого дозволяв його транспортування цього дня, за відсутності будь-яких поважних причин, не направив хворого ОСОБА_4 у встановленому порядку до комунального закладу охорони здоров'я «Київська обласна клінічна лікарня» для комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку в умовах даного медичного закладу та проведення консультації нейрохірурга після вказаного обстеження з метою уточнення діагнозу.

За таких обставин, внаслідок вказаних дій лікаря ОСОБА_1 хворому ОСОБА_4 не було встановлено впродовж трьох днів заключний діагноз, тобто не визначено форму, об'єм черепно - мозкової травми, чим унеможливлено послідуюче призначення відповідного і надання адекватного даній формі лікування (консервативного або оперативного) (медичної допомоги) в умовах Фастівської ЦРЛ.

Не зважаючи на те, що в подальшому, 30, 31 серпня 2003 року та 1 вересня 2003 року, стан хворого ОСОБА_4 мав незначне покращення та інших об'єктивних перешкод у транспортуванні хворого ОСОБА_4 до комунального закладу охорони здоров'я - Київської обласної клінічної лікарні так само не було, лікуючий лікар ОСОБА_1, продовжуючи порушувати вищевказані норми законодавства, положення посадової інструкції, умисно, без поважних причин, не виконав вказівку (рекомендацію) лікаря - нейрохірурга ОСОБА_14, тобто без поважних причин не надав медичну допомогу даному хворому.

В той же час, призначені, виконані і забезпечені проведенням лікуючим лікарем ОСОБА_1 після 28.08.2003 року хворому ОСОБА_4 обстеження, ін'єкції, маніпуляції, лікарські призначення, за відсутності комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку в умовах комунального закладу охорони здоров'я «Київська обласна клінічна лікарня», послідуючої консультації лікаря-нейрохірурга, за відсутності встановленого заключного діагнозу даного хворого, визначення форми та об'єму наявної у нього черепно-мозкової травми, - не були адекватною та необхідною даному хворому медичною допомогою, тобто не є саме тією допомогою, яку лікар ОСОБА_1 як медичний працівник зобов'язаний був надати хворому ОСОБА_4 згідно з установленими правилами.

При цьому, не виконавши вказаних дій, тобто не надавши необхідної медичної допомоги, лікар ОСОБА_1 одночасно не заперечив офіційно (письмово обґрунтувавши) рекомендацію лікаря - нейрохірурга, не ініціював питання переведення хворого ОСОБА_4 до іншого відділення Фастівської ЦРЛ чи іншого медичного закладу для забезпечення надання даному хворому тієї допомоги, яку він потребував, виходячи із свого стану здоров'я.

В подальшому, таке діяння (ненадання допомоги хворому) лікуючим лікарем ОСОБА_1, призвело до ускладнення 2 вересня 2003 року стану хворого ОСОБА_4, зокрема останній втратив свідомість.

За таких обставин, лікуючий лікар ОСОБА_1 повинен був скликати повторний консиліум фахівців Фастівської ЦРЛ та перевести хворого ОСОБА_4 до відділення інтенсивної терапії для надання тому невідкладної допомоги в умовах спеціалізованого відділення.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року впродовж робочого дня хворий ОСОБА_4 залишався так само без свідомості та перебував у палаті травматологічного відділення, що крім вказаного за таких обставин обумовлювало необхідність догляду постійного догляду та нагляду за динамікою стану хворого, з метою визначення необхідних заходів по лікуванню і догляду за хворим.

Однак, ОСОБА_1, будучи лікуючим лікарем хворого ОСОБА_4, умисно порушуючи вищевказані норми Конституції України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», клятви лікаря, що затверджена Указом Президента України» № 349 від 15.06.1992 року, ЦК України, вимоги посадової інструкції лікаря-ординатора травматологічного відділення, затвердженої головним лікарем Фастівської ЦРЛ, а також вищевказану вказівку (рекомендацію) лікаря-нейрохірурга ОСОБА_14, усвідомлюючи в силу свого рівня освіти, фахових знань і вмінь, що стан хворого ОСОБА_4 явно свідчив про те, що несвоєчасне надання медичної допомоги може призвести до тяжких наслідків та здоров'я даного хворого, у тому числі до смерті, допускаючи настання таких наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, - без поважних причин не надав хворому ОСОБА_4 медичну допомогу.

Зокрема, лікар ОСОБА_1 будучи зобов'язаним надавати хворому ОСОБА_4 необхідну медичну допомогу як лікуючий лікар, 2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 року не скликав консиліуму фахівців Фастівської ЦРЛ та перевів (після узгодження з завідувачем відділення) хворого ОСОБА_4 до відділення інтенсивної терапії для надання тому невідкладної допомоги в умовах спеціалізованого відділення, а також в альтернативі не поставив питання про переведення хворого ОСОБА_4 (за узгодженням із завідуючим відділення) до комунального закладу охорони здоров'я «Київська обласна клінічна лікарня», де було необхідне обладнання для відповідного належного обстеження хворого та для забезпечення послідуючого його лікування в умовах даного медичного закладу, з огляду на різке погіршення стану здоров'я.

Крім того, ОСОБА_1 за тих же обставин, 2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 року, усвідомлюючи можливість настання вказаних наслідків, умисно, без поважних причин не забезпечив навіть необхідного мінімуму медичної допомоги, яку потребував хворий ОСОБА_4: особисто не здійснював як лікуючий лікар належний медичний догляд за хворим ОСОБА_4, а також не організував здійснення такого медичного догляду за цим хворим середнім медичним персоналом, не визначив з огляду на негативну динаміку стану хворого необхідних у такій ситуації заходів по лікуванню і догляду за хворим, не здійснював будь-яких медичних заходів для приведення хворого до свідомості та не призначав проведення таких заходів черговими лікарями, середнім медичним персоналом.

В підсумку вказане діяння лікуючого лікаря ОСОБА_1 (не надання допомоги хворому) призвело до того, що о 18.20 ІНФОРМАЦІЯ_2 року хворий ОСОБА_4, не приходячи до свідомості та не отримавши необхідної йому медичної допомоги, - помер у палаті №10 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. При цьому, у вказаний час в зазначеній палаті травматологічного відділення ні лікуючий лікар ОСОБА_1, ні середній медичний персонал, який підпорядковувався йому, не перебували, будь-якого догляду та нагляду за хворим не здійснювали.

За таких обставин, при зупинці дихання та роботи серця ОСОБА_4, ОСОБА_1 як лікуючим лікарем, умисно, без поважних причин не була своєчасно надана хворому ОСОБА_4 необхідна реанімаційна допомога та інтенсивна терапія, а також внаслідок його вищевказаних умисних дій: не переведення хворого до іншого відділення, іншого медичного закладу, не забезпечення належного нагляду за хворим середнім медичним персоналом, тим самим не було забезпечено здійснення таких заходів та терапії у реанімаційному відділенні Фастівської ЦРЛ, тобто не було надано необхідну у такій ситуації медичну допомогу.

Як наслідок, медичним персоналом Фастівської ЦРЛ було констатовано смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 18 год. 20 хв., про що ОСОБА_1 зробив запис у медичній карті стаціонарного хворого № 7653/710, та того ж дня тіло померлого було направлене для судово-медичного дослідження.

Тобто, у травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ лікуючим лікарем ОСОБА_1 хворому ОСОБА_4 без поважних причин не була надана медична допомога, що спричинило смерть останнього.

Вирішуючи питання про заявлений у справі цивільний позов суд 1-ї інстанції вказав, що вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги потерпілої ОСОБА_3 про солідарне стягнення з засудженого, Фастівської районної державної адміністрації Київської області, Фастівської центральної районної лікарні на її користь 100 000 грн. завданої моральної шкоди, оскільки вважає в цій частині позовні вимоги доведеними, так як ОСОБА_15 вчинив злочин, будучи лікарем Фастівської ЦРЛ, а тому за шкоду, завдану з його вини, відповідно до ст. 1172, 1167 ЦК України, несуть відповідальність юридичні особи - Фастівська ЦРЛ, де працював ОСОБА_15, та Фастівська РДА, яка є розпорядником коштів Фастівського районного бюджету, за кошти якого фінансується Фастівська ЦРЛ.

Не погоджуючись з даним вироком, засудженим, прокурором, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції та цивільними відповідачами - Фастівською центральною районною лікарнею та Фастівською районною державною адміністрацією подано окремі апеляції, в яких вони просять:

- Засуджений - вирок скасувати, а справу закрити; в позові потерпілій відмовити. Апелянт вказує, що хворий ОСОБА_4 взагалі не повинен був знаходитись на лікуванні в травматологічному відділені Фастівської ЦРЛ, а з зазначеним діагнозом хворого, для проведення інтенсивної терапії, необхідно було госпіталізувати і лікувати у відділенні анестезіології. Крім цього, апелянт вказує, що його посадовою інструкцією лікаря-ординатора травматологічного відділення не передбачено вирішення питання про переведення хворого з одного відділення до іншого, а переведення до іншого лікувального закладу пов'язане з певними матеріальними витратами і тому повинно вирішуватись адміністрацією лікувального закладу, як розпорядником коштів, а не лікарем-ординатором.

- Прокурор - вирок в частині вирішення цивільного позову змінити у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону; виключити Фастівську районну державну адміністрацію із числа осіб, з яких солідарно стягнуто моральну шкоду, на користь ОСОБА_3; в решті вирок залишено без змін. Не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини, апелянт вважає вирок незаконним, та вказує, що в порушення вимог КПК суд першої інстанції у вироку не навів мотивів стягнення солідарно, в тому числі, із Фастівської РДА моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3, за злочин вчинений ОСОБА_1 Крім цього, апелянт вказує, що відповідно до ст. 51 КПК України (1960 р.) цивільним відповідачем можуть бути лише ті підприємства, установи і організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, а жодних доказів, які б свідчили про матеріальну відповідальність Фастівської РДА за злочинні дії ОСОБА_1 в справі немає та судом не досліджено. Апелянт вказує, що відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником

- Фастівська центральна районна лікарня - вирок в частині, що стосується цивільного позову змінити, в позові ОСОБА_3 про стягнення з Фастівьскої ЦРЛ, Фастівської РДА, ОСОБА_1 солідарно на її користь моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. відмовити повністю. Апелнят вказує, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними, незаконними та необґрунтованими тому, що відподвіно до ст. 28 КПК України (1960 р.) право пред'явити цивільний позов у кримінальній справі надається виключно особі, яка зазнала від злочину матеріальної шкоди, а так як потерпіла ОСОБА_3 не зазнала від дій, інкримінованих ОСОБА_1, жодної матеріальної шкоди, її звернення з позовною заявою є безпідставним. Крім цього, апелянт вказує, що своїми діями Фастівська ЦРЛ як юридична особа своїми діями жодної моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3 не заподіювала, відтак вимога про солідарну відповідальність є незаконною та суперечить приписам ЦК України. На думку апелянта дії, інкриміновані ОСОБА_1, мають суто суб'єктивний характер як фахівця медичного працівника і жодним чином не пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків у Фастівській ЦРЛ.

- Фастівська районна державна адміністрація - вирок в частині, що стосується цивільного позову змінити, в позові ОСОБА_3 про стягнення з Фастівьскої ЦРЛ, Фастівської РДА, ОСОБА_1 солідарно на її користь моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. відмовити повністю. Апелнят вказує, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними, незаконними та необґрунтованими тому, що відподвіно до ст. 28 КПК України (1960 р.) право пред'явити цивільний позов у кримінальній справі надається виключно особі, яка зазнала від злочину матеріальної шкоди, а так як потерпіла ОСОБА_3 не зазнала від дій, інкримінованих ОСОБА_1, жодної матеріальної шкоди, її звернення з позовною заявою є безпідставним. Крім цього, апелянт вказує, що своїми діями Фастівська РДА як юридична особа своїми діями жодної моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3 не заподіювала, відтак вимога про солідарну відповідальність є незаконною та суперечить приписам ЦК України. На думку апелянта дії, інкриміновані ОСОБА_1, мають суто суб'єктивний характер як фахівця медичного працівника і жодним чином не пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків у Фастівській ЦРЛ. Також апелянт вказує, що Постановою КМУ від 01.03.2014 р. № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», коштів для відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також витрати, пов'язані з розглядом судових справ не передбачено.

В запереченнях потерпіла просить вирок залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1, Фастівської ЦРЛ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив його апеляцію задовольнити, потерпілої, яка підримала думку прокурора, засудженого та його захисника в підтримку поданої ОСОБА_1 апеляції, звернення останнього до суду в дебатах та з останнім словом, колегія суддів, обговоривши доводи апеляцій, та вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини засудженого ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які достатньо викладені у вироку, та їм дана належна оцінка.

Колегія суддів приходить до переконання, що у судовому засіданні суду 1-ї інстанції були допитані всі особи, свідчення яких має значення для правильного вирішення справи, досліджено всі зібрані під час судового слідства докази, всім їм дана належна та об'єктивна оцінка, при цьому доводи, викладені в апеляції засудженого свого підтвердження не знайшли.

Свої висновки суд обґрунтував на підставі показів свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9 ОСОБА_11, ОСОБА_10 ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_14, та інших, яки в судовому засіданні детально розповіли про обставини та перебіг лікування ОСОБА_4, в тому числі і щодо невиконання лікуючим лікарем в повному обсязі рекомендацій консиліуму лікарів.

Їх покази підтверджені висновками судово-медичних експертиз, згідно яких дії ОСОБА_1 не відповідали стану хворого та рекомендаціям інших лікарів-спеціалістів. ОСОБА_19 не проводив корекцію лікування ОСОБА_4, хоча рівень його фахових знань і вмінь давав йому можливість вірно оцінити стан хворого, та вжити необхідних заходів для запобігання погіршенню стану хворого. Також він не дотримався рекомендацій нейрохірурга Київської обласної клінічної лікарні, та не провів хворому комп'ютерно-томографічне дослідження головного мозку, яке було необхідне для встановлення характеру та об'єму черепно-мозкової травми.

Свої висновки в судовому засіданні в повному обсязі підтвердили експерти ОСОБА_20,ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, яки детально розповіли про порушення, допущені лікарем ОСОБА_1, при лікуванні ОСОБА_4

В судовому засіданні апеляційного суду засуджений наполягав на своєї невинуватості, мотивуючи це лише тим, що він не мав повноважень для переведення ОСОБА_4 до іншого відділення лікарні, або до іншого лікувального закладу. При цьому він заявив, що звертався до начальника відділення, в якому він працював, з пропозицією до переміщення даного хворого, однак лише в усному порядку.

На переконання колегії суддів, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 давав неправдиві покази, оскільки вони спростовані показами допитаних свідків - медичних працівників та експертів, а також висновками експертиз.

Проаналізувавши в сукупності всі досліджені по справі докази, давши їм вірну оцінку, суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність в повному обсязі вини засудженого, належним чином мотивувавши своє рішення.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 139 КК України судом кваліфіковано вірно.

Призначаючи винному покарання, суд 1-ї інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та призначив покарання в межах санкції статті, звільнивши засудженого від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строку давності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції засудженого.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок в частині відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки суд 1-ї інстанції прийняв рішення про задоволення цього позову, з яким колегія суддів погоджується не в повному обсязі.

Так, відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім цього, згідно роз'яснень, які містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, на момент вчинення злочину, перебував в трудових відносинах з Фастівської ЦРЛ, а вчинений ним злочин пов'язаний саме з виконанням ним трудових обов'язків як медичного працівника.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до переконання, що належним відповідачем по даній справі може бути лише Фастівська ЦРЛ. При цьому, з урахуванням моральних страждань, спричинених потерпілій у зв'язку з втратою близької людини, колегія суддів вважає розмір шкоди, встановлений судом 1-ї інстанції, справедливим.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів Апеляційного суду Київської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого залишити без задоволення, апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, цивільного відповідача - Фастівської районної державної адміністрації задовольнити, а цивільного відповідача - Фастівської центральної районної лікарні - залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2014 року стосовно ОСОБА_1 змінити в частині задоволення цивільного позову потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди, а саме: стягнути Фастівської центральної районної лікарні (Київська область, м. Фастів, вул. Л.Толстого, 17) на користь потерпілої ОСОБА_3 - 100 000 (сто тисяч) грн.

В іншій частині вирок залишити без змін.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ