ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
05 листопада 2014 року Справа № 910/10464/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Остапенка М.І. (головуючого),
суддів Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "УкрагротехРось" на рішення господарського суду міста Києва від 30 липня 2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 у справі №910/10464/14 за позовом приватного акціонерного товариства "УкрагротехРось" до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 494546, 25 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Згідно з п. 2.21. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VIГосподарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Згідно із листом Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві від 07.02.2012 р. №06-08/512-1512 реквізитами для сплати судового збору зі скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України є: одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві; рахунок: 31211254700007; ЄДРПОУ: 38004897; МФО: 820019; код платежу за бюджетною класифікацією: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"; символ звітності: 254.
Скаржником в якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію від 20.10.2014 р. № 203, в якій у реквізиті "Платник" вказано ПрАТ "Київрічсервіс" замість ПрАТ "УкрагротехРось".
Водночас, реквізит "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті "Призначення платежу".
Надана скаржником квитанція зазначеним вимогам не відповідає, оскільки реквізит "Призначення платежу" вказаної квитанції не містить відомостей про ідентифікацію процесуального документа, що оскаржується, а тому дана квитанція не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає поверненню скаржнику.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 30 липня 2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 у справі №910/10464/14 повернути приватному акціонерному товариству "УкрагротехРось".
Судді Остапенко М.І.
Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.
The court decision No. 41222774, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine) was adopted on 05.11.2014. The procedural form is Economic, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key information easily.
This decision relates to case No. 910/10464/14. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: