Справа № 489/3744/14-а
Номер провадження 2-а/489/220/14
УХВАЛА
Іменем України
29 жовтня 2014 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову у зв"язку з пропуском строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення,
встановив
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення від 11.06.2013 за № 300 та від 11.06.2013 за № 301.
Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, у зв"язку з пропуском позивачем строку на оскарження постанов та не зазначення поважних причин пропуску вказаного строку.
Представник позивача просила відмовити в задоволенні клопотання вказавши на те, що позивач постанов не отримував, оскільки не проживає за місцем реєстрації.
Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи вбачається, що постанови від 11.06.2013 року за № 300 та № 301 винесено за відсутності позивача. Вказані постанови були направлені рекомендованими листами на адресу місця реєстрації позивача.
З повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що постанови було отримано 15.06.2013. У суду не має підстав ставити під сумнів вручення поштової кореспонденції уповноваженій особі.
Суд вважає, що направлення відповідачем постанов на адресу зареєстрованого місця проживання позивача є належним виконанням обов"язку щодо повідомлення про результати розгляду адміністративної справи.
15.06.2013 оскаржувані постанови були вручені за місцем проживання позивача уповноваженій особі, а з позовом позивач звернувся 26 травня 2014 року.
Позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду. Непроживання за місцем реєстрації не може бути такою підставою, оскільки не виключає можливості отримання ним або уповноваженою особою поштової кореспонденції.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи те, що суд не вбачає поважних причин пропуску строку, а тому не знаходить підстав для поновлення строку для звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 100 КАС України суд
ухвалив
Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області про скасування постанов № 300 та № 301 від 11.06.2013 у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом пяти днів з дня її проголошення.
Суддя В. В. Кокорєв
The court decision No. 41204209, Inhulskyi District Court of Mykolaiv City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Mykolaiv City) was adopted on 29.10.2014. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find key data conveniently.
This decision relates to case No. 489/3744/14-а. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: