Court ruling № 41203049, 04.11.2014, Zhytomyr Regional Court of Appeal

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/4136/14-ц Головуючий у 1-й інст. Щербак Д. С.

Категорія 5 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Талько О.Б., Григорусь Н.Й.

при секретарі Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду від 09 вересня 2014 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 у зв'язку з непідсудністю (п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне дослідження, просить ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для відкриття провадження. Зокрема, апелянт посилається на те, що гроші є одним з видів майна. Квартира, яка є предметом договору купівлі-продажу, знаходиться у м. Бердичеві. За таких обставин вважає, що до даних правовідносин суд повинен був застосувати положення ч. 1 ст. 114 УПК України.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 109 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Частиною 1 ст. 114 ЦПК України передбачено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

З роз'яснень, викладених у п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" вбачається, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (ст. 114 ЦПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати у ОСОБА_2 кошти в сумі 142837 грн., які той отримав за договором купівлі-продажу від 07.09.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 24.07.2012 року він надав відповідачу довіреність на право розпорядження всім майном (рухомим і нерухомим), вчинення певних дій. 07.09.2012 року між ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Бердичівською міською радою було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Згідно умов цього договору розрахунок за продаж квартири проводиться з відстроченням платежу, а кошти перераховуються покупцем на розрахунковий рахунок ОСОБА_2, який проживає в смт. Східниця, Львівської області. Спору щодо розміру коштів або їх невиплати з боку покупця, позивач не заявляє. Разом з тим, ОСОБА_1 просив витребувати у відповідача 142837 грн., оскільки ОСОБА_2 не передав йому кошти за договором купівлі-продажу, а отже порушив умови довіреності на представництво, внаслідок чого довіреність скасована.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на дані правовідносини не поширюються вимоги ч. 1 ст. 114 ЦПК України, оскільки договір купівлі-продажу квартири не є предметом оскарження, а відтак спір не підсудний Бердичівському міськрайонному суду.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, підстав для скасування ухвали немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді