Court ruling № 41173995, 22.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/33440/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (далі -Товариство)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012

у справі № 2а-10992/10/1570

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Товариство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.07.2010 № 0007882360, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 308 956,40 грн. за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012, у позові відмовлено з посиланням на порушення позивачем правил здійснення розрахункових операцій при поверненні коштів покупцям у зв'язку з відмовою від послуги.

Посилаючись на невідповідність наданої судами правової оцінки обставин справи вимогам чинного законодавства та наявним у справі доказам, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. Зокрема, позивач зазначає, що повернення коштів покупцям за операцією «Службова видача» не заборонено чинним законодавством; також скаржник посилається на застосування ДПІ оспорюваних штрафних санкцій поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 09.07.2010 № 332/23-80/30109015, в якому зазначено, що у перевіреному періоді позивач не проводив через РРО операції з повернення коштів покупцям у зв'язку з відмовою останніх від отримання послуг зв'язку (інтернету), не роздруковував та не видавав покупцям розрахункового документа встановленої форми. Повернення коштів оформлювалося позивачем операцією «Службова видача». З огляду на загальну суму розглядуваних операцій (яка склала 61791,28 грн.) до позивача було застосовано штрафні санкції у сумі 308 956,40 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача". Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції "сторно".

З наведених законодавчих положень випливає, що видача готівкових коштів за повернений товар (послугу) є розрахунковою операцією, яка має бути проведена через РРО. У той же час порядок повернення коштів через касовий апарат залежить від технічних особливостей такого РРО, у зв'язку з чим можливим є два варіанти оформлення розглядуваної розрахункової операції:

у випадку, якщо алгоритм роботи РРО забезпечує окреме накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків, то вказана здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми у фіскальній пам'яті РРО з роздрукуванням фіскального касового чека про видачу коштів;

у випадках, коли РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків, повернення коштів здійснюється за допомогою операції «Службова видача».

У справі, що переглядається, суди встановили, що у перевіреному періоді Товариство використовувало при проведенні розрахункових операцій РРО модифікацій ІКС-Е260Т, МІНІ-ФП, DATECS FP3530Т, які забезпечують можливість окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних розрахунків. На підставі цього суди дійшли вмотивованого висновку, що позивач порушив законодавчо установлений порядок здійснення розрахункових операцій при поверненні коштів покупцям у зв'язку з відмовою від послуги.

У той же час фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правил здійснення розрахункових операцій на момент виникнення спірних правовідносин були адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а тому такі санкції можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, період перевірки охоплює час з 01.01.2009 по 31.12.2009; отже, за рішенням від 19.07.2010 № 0007882360 накладення штрафних (фінансових) санкцій є можливим лише за протиправні діяння, вчинені не раніше, ніж 19.07.2009.

Таким чином, для правильного вирішення цього спору судам слід було перевірити дотримання податковим органом строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України, під час притягнення позивача до відповідальності за відповідне правопорушення шляхом встановлення суми розрахункових операцій, здійснених Товариством з порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за період з 19.07.2009 по 31.12.2009.

Оскільки ухвалення правильного по суті спору рішення зі спору вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, тоді як визначені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення відповідних недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 у справі № 2а-10992/10/1570 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько