Court ruling № 41161918, 31.10.2014, Desnianskyi District Court of Chernihiv City

Справа № 750/6653/14

Провадження № 4-с/750/69/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2014 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючогосудді ОСОБА_1,

при секретарі Носенко М.Ю.,

за участюзаявника, представника заявника ОСОБА_2, представника Деснянського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції,

заінтересована особа Кредитна спілка «Селянський кредит»,

в с т а н о в и в :

07 липня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, в якій просить суд визнати фактичне виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.10.2010 у справі № 2-7389/10, закінчити виконавче провадження у звязку з фактичним виконанням рішення суду та зняти арешт з майна.

У судовому засіданні заявник та його представник скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник ДВСпросила відмовити задоволенні скарги.

Представник стягувача в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення заявника, її представника, представника субєкта оскарження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Селянський кредит» 8097 грн. 51 коп. заборгованості.

Постановою державного виконавця від 26.08.2011 було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, а саме на автомобіль ВАЗ 2101 (1981), червоний № дв. 21015428257, № куз. 21013892813, ДНЗ СВ 8514 АМ; ММЗ 81021 (1989), сірий, № шас. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення: 8097,51 грн. та заборонено здійснювати відчуження цього майна (а.с. 14).

30 жовтня 2012 року було повернуто виконавчий документ стягувачеві, на підставі п. п. 2, 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки автотранспорт боржника не розшукано органами внутрішніх справ протягом року, а інше майно, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо майно боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до довідки № 04-11/1967 від 21.11.2013 Деснянського відділу ДВС ЧМУЮ за період з 26.08.2011 по 18.11.2013 на депозитний рахунок відділу боржником були сплачені кошти в сумі 5300,98 грн., які були перераховані на рахунок КС «Селянський кредит» (а.с. 23).

Листом № 59 від 13.11.2013 КС «Селянський кредит», повідомила, що кошти, які ОСОБА_4 вносила до кредитної спілки, зараховувалися як поточні платежі по виконанню умов договору ОСОБА_5, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.10.2010 не було припинено дію договору № 1523 від 30.06.2009, інші підстави для припинення дії договору також відсутні. Отже, плата згідно п. 3.1 Договору нараховувалась і після винесення рішення суду, оскільки ОСОБА_5 продовжував користуватися кредитом. Таким чином, за період з 26.11.2010 по 14.02.2012 через касу спілки були внесені кошти в розмірі 2900грн. (а.с. 24).

Зі змісту скарги ОСОБА_4 вбачається, що вона фактично виконала в повному обсязі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2010 року про стягнення з неї на користь КС "Селянський кредит" 8097,51 грн., у звязку з чим неодноразово зверталась у Деснянський відділ ДВС ЧМУЮ з приводу закінчення виконавчого провадження, але постанова про закінчення виконавчого провадження не виносилась. При цьому ОСОБА_4 надала копію рішення Деснянського районного суд м. Чернігова від 20 жовтня 2010 року про стягнення з неї на користь КС "Селянський кредит" 8097,51 грн., копії постанови про арешт майна боржника від 26.08.2011 та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.10.2012, копії відповідей заступника начальника відділу та начальника відділу на її заяви про закінчення/завершення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника.

Отже, заявник просить зобовязати субєкта оскарження закінчити виконавче провадження № 24608850 з виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2010 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у звязку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Проте доказів на підтвердження своїх доводів про виконання рішення ОСОБА_4 не надала та визнала в судовому засіданні, що частину заборгованості сплачувала безпосередньо стягувачеві. Разом з тим, з квитанцій до прибуткового касового ордера також вбачається, що ОСОБА_5 сплачував кошти не за судовим рішенням, а по кредиту згідно договору № 1523 від 30.06.2009 (а.с. 20-22).

За таких обставин, у субєкта оскарження відсутні достатні підстави для закінчення виконавчого провадження згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, постановою головного державного виконавця Сич І.В. від 30.10.2012 повернуто виконавчий документ стягувачеві, на підставі п. п. 2, 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», на даний час виконавче провадження № 24608850 з виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2010 рокуне відновлене, у звязку з чим вимога заявника про закінчення виконавчого провадження не може бути задоволена.

Щодо вимоги заявника про зняття арештуз майна суд виходить з наступного.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суд вважає, що обґрунтування скарги та вимоги заявника не узгоджуються між собою і фактично заявником невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободі заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 210, 294, 385-388 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.П. Супрун