Court ruling № 41107794, 27.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4757/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Іваненко Я.Л., Амєліна С.Є., Кочана В.М., Малиніна В.В., Мойсюка М.І.,

перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви ОСОБА_6 про перегляд ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної виконавчої служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Національного агентства з питань державної служби про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної виконавчої служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Національного агентства з питань державної служби про зобов'язання вчинити певні дії.

У заяві на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2014 року та постанови Вищого господарського суду України від 20 серпня 2014 року та від 01 липня 2014 року.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

В ухвалі, про перегляд якої ставиться питання, суддя Вищого адміністративного суду України дійшов висновку, що виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

У постанові Вищого господарського суду України від 20 серпня 2014 року, на яку посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, колегія суддів вважала помилковими висновки судів попередніх інстанцій про можливість зупинення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач продовжував здійснювати свою господарську діяльність і його не було виключено із єдиного державного реєстру юридичних осіб, тобто юридичну особу стягувача не було припинено у встановленому законом порядку.

У постанові Вищого господарського суду України від 01 липня 2014 року колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що винесення виконавчою службою постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, враховуючи невиконання боржником рішення суду, спрямоване на реальне виконання судового рішення та відповідає вимогам ч. 1 ст. 52 та ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2014 року касаційний суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а отже суди не допустили порушення норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, коли суддя Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 23 липня 2014 року при відмові у відкритті касаційного провадження у справі з підстав необґрунтованості касаційної скарги не застосовував норми матеріального права, а лише ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто норму процесуального права, зазначена ухвала судді не може свідчити про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України і перегляду зазначеного судового рішення з мотивів, визначених пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а посилання заявника на те, що вказані судові рішення свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є необґрунтованими.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до Державної виконавчої служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Національного агентства з питань державної служби про зобов'язання вчинити певні дії за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

С.Є. Амєлін

В.М. Кочан

В.В. Малинін

М.І. Мойсюк