№ 41077832, 16.10.2014, Lviv Commercial Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа № 5015/553/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущака О.І.

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» за № 5015/553-15 від 18.07.2014 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 року

у справі № 5015/553/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно - Українська лізингова компанія», м. Київ

про визнання права власності та визнання недійсним пункту договору

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів

про визнання права власності.

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: Гарбузюк Р.О. - довіреність № 07/4-58 від 08.01.2014 року;

від відповідача: Білоусов О.А. - арбітражний керуючий;

ВСТАНОВИВ:

ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія» про визнання права власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2012 року №5015/553/12 позовні вимоги були задоволені, визнано право власності на Автомобіль, стягнуто з відповідача судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року у справі №5015/553/12 рішення місцевого господарського суду від 14.06.2012 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 23.04.2014 р. у справі №5015/553/12 рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

В ході нового розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог № 5015/553-4 від 03.06.2014 року, якою позовні вимоги доповнено додатковою вимогою - про визнання недійсним пункту 7.3 додатку №1 «Загальні правила фінансового лізингу» до договору фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2014 року зазначену заяву прийнято судом до розгляду.

04.06.2014 року відповідачем було подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання за ТзОВ «Перша Західно - Українська лізингова компанія» право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2014 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 року у справі № 5015/553/12 (суддя Рим Т.Я) є Відмовлено в задоволенні первісного позову про визнання права власності та визнання недійсним пункту 7.3 Загальних правил фінансового лізингу, які є додатком № 1 до договору фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008 р. Зустрічний позов задоволено та визнано за ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія» право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО.

Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» було подано апеляційну скаргу за № 5015/553-15 від 18.07.2014 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 року скасувати. Прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що суд не врахував, що згідно з п. 3.2.5. Правил лізингу позивач має право набути предмет лізингу у власність лише до закінчення строку договору лізингу, а оспорюваний п. 7.3 Правил лізингу передбачає обов'язок позивача після сплати повної ціни товару повернути предмет лізингу по акту і з дати підписання такого акта договір лізингу буде припиненим. За твердженням апелянта зазначений пункт договору виключає можливість отримання покупцем товару у власність після оплати його повної ціни у всіх випадках, що суперечить ст. 655 ЦК України.

Відповідачем за первісним позовом було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 16.09.2014 року, в якому стверджує, що апеляційна скарга ПАТ «Львівгаз» є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2008 року між ТзОВ «Перша Західно - Українська лізингова компанія» (лізингодавець) та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (правонаступник ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз») (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552 (надалі - договір). Згідно умов договору лізингодавець (відповідач у справі) набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу (позивач у справі) за плату у володіння та користування на умовах цього договору та Правил фінансового лізингу (додаток №1 до договору).

На виконання умов договору відповідачем передано позивачу у володіння та користування автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу від 07.10.2008 року.

Позивачем за первісним позовом були здійснені платежі, згідно договору, на загальну суму 287 435,46 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень: №12851 від 30.09.2008 року на суму 55 000,00 грн., №14299 від 07.11.2008 року на суму 26 793,57 грн., №15971 від 18.12.2008 року на суму 24 803,82 грн., №285 від 20.01.2009 року на суму 22 993,05 грн., №1322 від 19.02.2009 року на суму 21 345,17 грн., №2383 від 23.03.2009 року на суму 19 845,52 грн., №3284 від 16.04.2009 року на суму 18 480,75 грн., №4130 від 15.05.2009 року на суму 17 238,73 грн., №5310 від 23.06.2009 року на суму 16 108,40 грн., № 6087 від 17.07.2009 року на суму 15 079,72 грн., № 7047 від 18.08.2009 року на суму 14 143,53 грн., № 7972 від 21.09.2009 року на суму 13 291,52 грн., № 8995 від 20.10.2009 року на суму 12 516,11 грн., № 4778 від 30.06.2011 року на суму 9 795,57 грн.

26.04.2010 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» (первісний кредитор) та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (новий кредитор) було укладено договір №26/04/2010 про відступлення права вимоги. Згідно умов договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належної первісному кредиторові на підставі договорів фінансового лізингу №060519/ОЛ-00695 від 19.05.2006 року на суму 63 251,94 грн. та №060519/ОЛ/00696 від 19.05.2006 року на загальну суму 36 748,06 грн.

Заявою від 07.05.2010 року №06-3011 ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» повідомило ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія» про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 100 000,00 грн. Зазначена заява надіслана на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення, про що свідчить відповідний опис та поштова квитанція.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року №44-277-б порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року №44/277-б ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 04.01.2012 року №06-92 з майновими вимогами до боржника - ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія». Цією заявою ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» просило суд визнати заявлені вимоги на суму 614 359,14 грн., та зобов'язати включити їх до реєстру кредиторів.

Зазначена заява була надіслана і на адресу арбітражного керуючого Білоусова Олексія Анатолійовича, на адресу Господарського суду міста Києва, і на адресу ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія».

У відповідь на подану заяву ліквідатором надіслано на адресу позивача за первісним позовом листа №1 від 24.05.2012 року, яким було витребувано у ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» додаткові документи, які би дали змогу розглянути заявлені вимоги кредитора.

В подальшому ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою №44/244-4 від 02.06.2014 року, в якій просило повернути без розгляду заяву від 04.01.2012 року №06-92 з майновими вимогами до боржника, оскільки останній не може мати грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Станом на час вирішення спору в матеріалах справи відсутні докази визнання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» кредитором у справі №44/277-б про банкрутство ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія».

ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою, зокрема про виключення Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО, з ліквідаційної маси боржника. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року №44/277-б заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» щодо зазначеного автомобіля було відхилено з огляду на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року у справі №5015/553/12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.10.2013 року в частині, що стосується відмови у виключенні з ліквідаційної маси банкрута автомобіля залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2014р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. та ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.10.2013р. змінено. А саме суд доповнив п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду м. Києва від 14.10.2013р. у справі № 44/277-б, абз.2 наступного змісту: "У задоволенні заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» в частині вимог про виключення з ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» транспортного засобу TOYOTA LAND CRUASER 120 PRADO, державний номерний знак ВС0091ВО, 2008 року, номер шасі JTEBU29J305142846 - відмовити».

В матеріалах справи міститься лист ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія» № 2658 від 17.05.2011 року, який був адресований позивачу за первісним позовом, та в якому повідомлено, що станом на 13.05.2011 року розмір простроченої заборгованості останнього перед відповідачем за первісним позовом згідно договору фінансового лізингу № 080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008 року становить 109 795,57 грн., 19 648,27 грн. пені, 13 307,20 грн. інфляційних втрат, 3 528,54 грн. - 3% річних.

Також, на адресу ПАТ «Львівгаз» було скеровано лист №2676 від 24.06.2011 року, яким ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія» повідомляє про наявність боргу в сумі 109 795,57 грн. основного боргу, 21 606,54 грн. пені, 14 299,02 грн. інфляційних втрат, 3 907,56 грн. - 3% річних.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частинами 1 та 2 статті 292 ГК України визначено, що лізингом визнається господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» цього закону унормовано, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині плати за отримання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що ТзОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія», передало автомобіль (Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО) в лізинг ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».

Відповідно до пункту 7.1 Правил право власності на предмет лізингу протягом строку дії договору належить лізингодавцю. Лізингоодержувач протягом строку дії Договору має право тимчасового володіння та користування предметом лізингу.

Договором лізингу встановлено певні права для набуття права власності, що тягне за собою, у визначених випадках, право вимагати від лізингодавця вчинення відповідних дій. Наприклад, відповідно до пункту 3.2.5 Правил, які є додатком №1 до договору, лізингоодержувач має право до закінчення строку договору лізингу набути предмет лізингу у власність за умов, передбачених статтею 7 цих Правил.

В пункті 7.3 Правил сторони передбачили, що якщо предметом лізингу є транспортні засоби, після закінчення строку лізингу та в разі належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем всіх умов договору лізингу, відсутності заборгованості зі сплати лізингових платежів, що виникають з договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), лізингоодержувач повертає та фактично передає лізингодавцю предмет лізингу у нормальному стані з урахуванням нормального зносу. Після здійснення такого повернення предмета лізингу, лізингоодержувач отримує право переважної купівлі майна, що визначається за договором лізингу як предмет лізингу.

Судом встановлено, що оскаржуваний автомобіль передано позивачу за первісним позовом на підставі договору лізингу в користування, проте він його так і не повернув - лізинговій компанії.

Законодавством передбачено різні моменти виникнення права власності на товар.

Так, згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Посилання позивача за первісним позовом на те що, оскільки ним було сплачено усі лізингові платежі він набув право власності на оскаржуваний автомобіль, судом оцінюється критично. Адже, договором не передбачено такої підстави набуття права власності на автомобіль, як сплата всіх лізингових платежів.

Зазначене не дає правових підстав вважати, що позивач за первісним позовом набув право власності на предмет лізингу.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним пункту 7.3 договору з тих підстав, що він суперечить законодавству, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець у положенні частини другої статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. З наведеного вбачається, якщо сторонами передбачено інший порядок та момент переходу право власності на предмет лізингу, то набуття у власність здійснюється за цими правилами.

Враховуючи наведене позивачем не доведено порушення імперативних приписів закону у пункті 7.3 Правил, інших обставин судом не виявлено, тому судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання зазначеного пункту договору недійсним.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання за ТзОВ «Перша Західно - Українська лізингова компанія» право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що йому належить оскаржуваний автомобіль на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 2120/12 від 01.02.2008 року, не підтверджується належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що 01.02.2008 року між ТзОВ «Серісний Центр «Діаман» (продавець) та ТзОВ «Перша Західно -Українська лізингова компанія» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2120/12 від 01.02.2008 року. Згідно умов договору продавець зобов'язався передати у власність покупця транспортний засіб Toyota Land Cruiser 120 Prado.

З даного договору не вбачається, що предметом останнього є саме оскаржуваний автомобіль, адже, в договорі не зазначено номер шасі автомобіля.

В п. 3.5 договору купівлі-продажу сторони погодили, що право власності на товар виникає у покупця з моменту підписання Акту прийняття. В матеріалах справи відсутній акт прийняття спірного автомобіля, згідно договору 2120/12 від 01.02.2008 року.

Посилання позивача за зустрічним позовом на видаткову накладну № Д-00001180 від 15.07.2008 року як на доказ передачі спірного автомобіля згідно договору №2120/12 від 01.02.2008 року, є необґрунтованими. Адже, зазначена накладна видана на підставі договору № ДГ-0000645 від 23.02.2005 року, на який позивач по зустрічному позову не посилається.

В листі № 245 від 07.10.2014 року ТзОВ «Сервісний центр «Діамант», зазначено, що ТзОВ «Перша Західно-українська Лізингова компанія» здійснило оплату за автомобіль марки Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846 в сумі 297 635,00 грн. згідно рахунку фактури № Д-00001017 від 02.02.2008 року, договору купівлі-продажу № 2125/12 від 01.08.2008 року та видаткової накладної № Д-00001180 від 15.07.2008 року.

Позивачем по зустрічному позову, договору купівлі-продажу № 2125/12 від 01.08.2008 року до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не подано до суду належних доказів набуття ТзОВ «Перша Західно-українська Лізингова компанія» права власності на оскаржуваний автомобіль. А відтак, в задоволенні зустрічної вимоги слід відмовити.

Посилання позивача на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № ВС0091ВО, як на доказ права власності щодо оскаржуваного автомобіля не є нереконливими, адже з останнього не вбачається що автомобіль належить позивачу за зустрічним позовом на праві власності.

Таким чином колія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 року слід скасувати в частині задоволення зустрічних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 року скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» (адреса: вулиця Електриків, будинок 26, місто Київ, 04176; ідентифікаційний код 31362539) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (адреса: вулиця Золота, будинок 42, місто Львів, 79039; ідентифікаційний код 03349039) 2 902,00 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2014 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.