№ 41007521, 22.10.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2499/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року по справі за їх позовом до Первинної профспілкової організації Чорнобильської атомної електростанції про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,-

В С Т А Н О В И Л А :

УПФУ в м. Славутичі Київської області звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Первинної профспілкової організації Чорнобильської атомної електростанції про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 на суму 88 006 грн. 44 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, УПФУ в м. Славутичі Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем з січня по березень 2014 року у сумі 88 006 грн. 44 коп.

У зазначених розрахунках відшкодування витрат включено осіб, яким призначено пенсію на пільгових умовах за списком № 1, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Пенсійному фонду, суд першої інстанції посилався на те, що в даному випадку відповідач не зобов'язаний відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, оскільки вищезгаданим особам було призначено пенсію на пільгових умовах, передбачених п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не у зв'язку з виконанням трудових функцій на підприємстві, а у зв'язку з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що виходячи з аналізу положень наведених вище законів обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 року справа № 21-386а13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію та не працювали повний робочий день на підземних роботах (видобуток вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин), зобов'язаний сплатити позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пенсії за січень - березень 2014 року у сумі 88 006 грн. 44 коп.

Щодо посилання відповідача на відсутність підстав для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, через не проведення атестації робочих місць, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1 та п. 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно ч. 2 п. 4 згаданого Порядку, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівника підприємства, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційних прав на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах та не звільняє підприємство від обов'язку з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії.

Доводи відповідача про те, що довідка форми № 122 в подальшому не подавалась для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, до заяв про призначення пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було надано пакет документів, серед яких є довідка форми 122, яка видана відповідачем, про що свідчить відмітка підприємства. Період роботи, який охоплює довідка форми 122 включений до страхового стажу за правилами ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами апелянта, що предметом даної справи є стягнення заборгованості, а не визначення правомірності призначення пенсії особам, які зазначені у розрахунку.

Таким чином, судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року - скасувати та постановити нову про задоволення позову.

Стягнути з Первинної профспілкової організації Чорнобильської атомної електростанції на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 88 006 грн. 44 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.