Court ruling № 41004350, 09.10.2014, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 1335/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Затолочного В.С.,

суддів - Каралюса В.М., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання - Нефедовій А.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Збитковської І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів визнання нечинним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів про визнання нечинним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів від 23.07.2013 року № 275-о, поновлено Позивача на посаді головного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів з 24.07.2013 року, стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.07.203 року по день поновлення на роботі.

Не погодившись з даним судовим рішенням, Митниця оскаржила його в апеляційному порядку, зазначивши, що висновки суд першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, трудовий договір між позивачем та Митницею було припинено на підставі угоди сторін, що підтверджується заявою позивача. Відсутність дати на ній не свідчить про відсутність погодження дати звільнення, оскільки такою датою є дата подання заяви. Угоди на анулювання домовленості про звільнення позивача не було. Від отримання трудової книжки та повного розрахунку в день звільнення позивач відмовився, що підтверджується відповідним актом, який не досліджувався судом першої інстанції. Не проведення розрахунку з позивачем не є підставою. Для його поновлення на роботі.

Відповідач просить скасувати постанову від 25.12.2013 року та винести нову про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, представника апелянта, яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представника позивача, яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебував на службі в митних органах України з жовтня 2011 року. Станом на 23.07.2013 року позивач обіймав посаду головного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів.

Львівською митницею 23.07.2013 року винесено наказ № 275-о, яким звільнено позивача із займаної посади 23.07.2013 року за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Підстава звільнення - заява ОСОБА_3

Листом від 23.07.2013 року № 4/58-2156 Львіська митниця повідомила позивача про звільнення відповідно до наказу від 23.07.2013 року № 275-о на підставі особистої заяви за згодою сторін та про необхідність ознайомлення із наказом та отримання трудової книжки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_3 про звільнення з займаної посади за угодою сторін не містить волевиявлення (пропозиції) позивача на визначення строку, з якого трудовий договір пропонується розірвати. Резолюція відповідача, що знаходиться на вказаній заяві, також не містить ні пропозиції, ні погодження строку, з якого трудовий договір може бути розірвано.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у день звільнення за оскаржуваним наказом, тобто 23.07.2013 року повний розрахунок з позивачем проведено не було, трудова книжка видана не була, з наказом про своє звільнення ОСОБА_3 ознайомлений лише 03.09.2013 року, хоча 23.07.2013 року перебував на роботі.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди по умовам угоди про розірвання трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, зокрема, сторонами трудового договору взагалі не визначено та не погоджено строк припинення трудового договору.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставою для припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до п. 8 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 19921 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» слід на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.. 38 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється. Визначення ж дати звільнення за згодою сторін є обов'язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, відсутність належного волевиявлення не дає підстав вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі проста згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін).

З огляду на обставини справи, що свідчать про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 щодо його звільнення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а також враховуючи недосягнення між позивачем та відповідачем згоди з основних умов угоди про припинення трудового договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним, його скасування та поновлення позивача на раніше займаній посаді.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та спростовуються висновками суду першої інстанції, рішення якого є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі № 813/6803/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Суддя В.М. Каралюс

Суддя З.М. Матковська

Повний текст виготовлений 10 жовтня 2014 року.