Court ruling № 40996313, 03.09.2014, Voznesenivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Справа № 335/10212/14-ц 2-з/335/66/2014 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк«ПриватБанк» про забезпечення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

03.09. 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Одночасно з поданням позову ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даною заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

В ч. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що відповідно до частини першої статті 153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. У зв'язку з цим вжиття заходів забезпечення позову можливе не лише при проведенні попереднього судового засідання, здійсненні процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду чи під час судового розгляду, а й одночасно з відкриттям провадження у справі чи після постановлення такої ухвали. Винятком є заява про забезпечення позову з метою запобігання порушення права інтелектуальної власності, яка може бути подана та підлягає розгляду до подання позовної заяви (частина четверта статті 151 ЦПК). Заява про забезпечення позову за змістом повинна відповідати вимогам частини другої статті 151 ЦПК.

03.09.2014 року до суду надано позов ПАТ КБ «ПриватБанк» і у відповідності до ст. 122 ЦПК України судом зроблено запит до адресного бюро для з'ясування місця проживання відповідача.

Станом на час подання заяви про забезпечення позову провадження у справі не відкрито.

Окрім того, вивчивши матеріали заяви та додані до позову документи, суд приходить до наступних висновків, що заяву про забезпечення позову подано з порушенням вимог ст. 151 ЦПК України.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову здійснюється за письмовою заявою особи, яка бере участь у справі.

З власної ініціативи суд забезпечувати позов не може.

В заяві про забезпечення доказів обов'язково зазначається: а) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме; б) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який, на думку заявника, є найбільш адекватним; в) інші відомості, потрібні для забезпечення позову (в заяві необхідно зазначити, про які саме дії йде мова; місце знаходження майна; найменування осіб, в яких знаходиться майно відповідача тощо).

Відповідно до роз'яснень, викладених Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми заборгованості.

Даних про наявність грошових коштів, рухомого чи нерухомого майна до заяви позивачем не додано, у своїй заяві позивач просить накласти арешт на майно, не вказуючи його індивідуальні особливості та не подавши доказів про існування такого майна, місце його знаходження, реєстрації та розташування, з клопотанням про витребування доказів, які стосуються забезпечення позову, позивач не звертався.

Відсутність зазначених відомостей в заяві позивача про забезпечення позову робить неможливим виконання вимог заявника, оскільки винесення ухвали про забезпечення позову судом може порушити права інших осіб, які не беруть участь у справі.

Позивачем у заяві про забезпечення позову також, не наведено переконливих доказів відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Із заяви про забезпечення позову не є можливим встановити ані ціну позову, ані вартість майна, на яке заявник просить накласти арешт, що позбавляє можливості в даному випадку встановити і співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, коли в отриманні доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

Враховуючи наведені вимоги процесуального закону щодо витребування доказів судом, і відсутність клопотання заявника до суду щодо забезпечення доказів є правові підстави для повернення заявнику заяви про забезпечення позову у зв'язку з відсутністю інформації та документів про приналежність відповідачу на праві власності нерухомого та рухомого майна, грошових коштів про накладення арешту на яке було заявлено клопотання.

Згідно до вимог ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, повертає її заявнику.

Зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику.

Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду після відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України -

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, повернути заявнику.

Одночасно, суд роз'яснює, що заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суд Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Ю.В. Апаллонова