Court ruling № 40967376, 14.10.2014, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Справа № 3423/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2014р. по справі №813/6872/13-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів від 20.08.2013 р. № 781-к "Про звільнення ОСОБА_1Ю.", поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Краковець" Львівської митниці Міндоходів з 20 серпня 2013 року; стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2013 року по час винесення рішення у справі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2014р. по справі №813/6872/13-а визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів від 20.08.2013р. № 781-к "Про звільнення ОСОБА_1Ю.". Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Краковець" Львівської митниці Міндоходів. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2013р. по 18.02.2014 р. в сумі 11222,4 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Львівська митниця Міністерства доходів і зборів України, яка покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений на це підприємство в установленному порядку.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що наказом Державної митної служби України № 781-к від 20.08.2013 р. звільнено ОСОБА_1 20 серпня 2013 року з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Краковець" Львівської митниці відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Верховний Суд України в п.19 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.92 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація, а також те, що позивача було попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення з роботи.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України установлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП, колегія суддів дійшла до висновку про те, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Колегія суддів зазначає, що позивачу не пропонувалась інша робота у зв»язку з відсутністю вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати позивач.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з штатним розписом Львівської митниці Міндоходів відповідно до наказу Львівської митниці Міндоходів № 37 від 27.01.2014 р. у відділі митного оформлення № 3 Митного поста "Краковець" заплановано 16 посад старшого державного інспектора, що за функціональними обов'язками та посадовою інструкцією є аналогічними із раніше займаною посадою позивача. Загальна кількість посад у зазначеному відділі 30. У штатному розписі Львівської митниці на 2013 рік, затвердженого 17.01.2013 р. у відділі митного оформлення № 3 Митного поста "Краковець" було передбачено 17 посад старшого інспектора, всього по відділу 31. У Тимчасовому штатному розписі на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів, введеного в дію з 07.05.2013 р., у відділі митного оформлення № 3 Митного поста "Краковець" було передбачено 30 посад, з яких 16 посад старшого інспектора.

Отже, на переконання колегії суддів, існували усі передбачені законом обставини для надання позивачу пропозицій щодо вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати позивач у Львівській митниці Міндоходів.

Стаття 42 КЗпП України передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що під час проведення процедур визначення рівня кваліфікації посадових осіб митниці, останні були поставлені не в рівні умови, так як одним працівникам, які проходили тестування і показали незадовільний результат, надавалась можливість повторно його пройти, тоді як позивачу таку можливість не було надано.

Відповідно до посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Краковець" Львівської митниці, затвердженої начальником Львівської митниці 03.02.2012 р. та посадової інструкції старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Краковець" Львівської митниці Міндоходів України, затвердженої начальником Львівської митниці Міндоходів 28.10.2013 р., в них передбачені тотожні повноваження за даними посадами.

Відтак, колегія суддів не вбачає перешкод для поновлення позивача на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Краковець" Львівської митниці Міндоходів.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, їм надана належна правова оцінка, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2014р. по справі №813/6872/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник