Decision № 40964607, 09.01.2014, Sumy Regional Court of Appeal

Справа №577/2435/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярмак О.М.Номер провадження 22-ц/788/18/14 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Білецького О. М. , Бойка В. Б.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

30.04.2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Дельта Банк» (далі - Банк) звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 04.01.2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якого Банк у день відкриття рахунку встановив для відповідачки ліміт кредитних коштів в сумі 3000 грн. на 364 календарних дні зі сплатою 29,90% річних за користування кредитною лінією, 7% частки обов'язкового погашення тіла кредиту, обов'язкового мінімального щомісячного платежу та інших умов, передбачених Тарифами, з якими відповідачка ознайомилася та погодилася. Вказаними коштами ОСОБА_3 скористалася, проте у зв'язку з несвоєчасним виконанням своїх зобов'язань станом на 16.11.2012 року утворилася заборгованість за тілом кредиту на загальну суму 4311,41 грн., яку Банк просить стягнути з відповідачки.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2013 року у задоволенні позову Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск банком строку позовної давності, оскільки строк дії кредитної лінії за умовами погодженого з відповідачкою договору, є продовженим (пролонгованим), а відтак перебіг цього строку ще не почався. Крім того, вважає, що суд застосував норму права, яка регулює позасудовий порядок вирішення спорів.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04.01.2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір № 004-18077-040108 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки.

Відповідно до умов договору Банк взяв на себе зобов'язання відкрити ОСОБА_3 картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України, надати в користування платіжну картку, а також ПІН-код до неї, здійснювати обслуговування клієнта згідно переліку послуг та на умовах, викладених в Тарифному пакеті «Visa Класичний» (п.п.1.2 п.1).

Банком надано відповідачці кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 грн. та встановлено ліміт кредитної лінії на день укладення договору в розмірі 3000 грн. строком 364 календарні дні, а також передбачено надання після закінчення вказаної кредитної лінії наступних кредитних ліній на цей же строк без підписання додаткових угод (п.п.1.3, 1.4 п.1 Договору).

ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання щомісяця, до 15 числа місяця, що слідує за місяцем виникнення заборгованості, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу - 7% від суми використаних коштів на день проведення розрахунку для погашення тіла кредиту, нараховані проценти за кредит, плата за обслуговування, овердрафт, проценти за овердрафт, плата за прострочення заборгованості, а також заборгованість минулих періодів (п.п.3.6 п.3 Договору).

Взяті на себе зобов'язання по щомісячній сплаті кредиту ОСОБА_3 не виконала, в результаті чого утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком Банку станом на 16.11.2012 року склала 4311,41 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою порушені права позивача, але останній звернувся за їх захистом поза межами строку позовної давності, який сплив 16.02.2012 року, тобто після трьох років з моменту настання строку виконання зобов'язань за договором. Оскільки відповідачці був наданий споживчий кредит, з урахуванням вимог п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач позбавлений можливості вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а позовна давність застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За умовами укладеного між сторонами договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 04.01.2008 року банк відкрив у день укладення цього договору картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті. Крім того, була оформлена та надана відповідачці платіжна картка та ПІН-код до неї, встановлений кредитний ліміт 3000 грн. у межах кредитної лінії на день відкриття рахунку строком дії 364 календарних дня (п.п.1.2-1.4 п.1 Договору), тобто передбачено, що протягом року відкритий у Банку рахунок кредитується на суму, яка не перевищує 3000 грн., якими ОСОБА_3 користувалася у період з 09.01.2008 року по 29.05.2008 року шляхом зняття готівки.

Сторонами в анкеті позичальника також погоджено, що строк дії платіжної картки становить 12 місяців.

Строк дії самого кредитного договору, а відтак і кредитного рахунку, не визначений (п.п.5.2 п.5 Договору).

У зв'язку з викладеним, посилання місцевого суду на те, що з настанням обов'язку відповідачки до 15.02.2009 року сплатити борг виникло право Банку у межах трьохрічного строку позовної давності звернутися з даними вимогами є безпідставними, оскільки 04.01.2009 року припинив свою дію не кредитний договір, а лише встановлений кредитний ліміт у межах 3000 грн.

Факт припинення дії платіжної картки також не є підставою вважати, що рахунок і договір припинили свою дію.

Правом розірвати кредитний договір, яке передбачене п.п.5.8 п.5 Договору Банк не скористався, із заявою про закриття банківського рахунку, як це передбачено порядком припинення дії картки та закриття рахунку у п.6 Правил здійснення операцій за картковими рахунками, відкритими фізичними особами, затверджених головою ради директорів банку 12.04.2007 року, ОСОБА_3 до позивача не зверталася, інші умови для закриття рахунку також не витримані та відповідних дій для цього сторони не вчиняли, а відтак договірні відносини між сторонами спору тривають.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до абз. 2 ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Враховуючи, що укладеним між сторонами спору договором строк звернення з вимогою про повернення кредитних коштів не визначений, кредитний договір не є припиненим та діє, а Банк скористався своїм правом звернутися з вимогою про повернення кредитних коштів у судовому порядку 30.04.2013 року, тому відсутні підстави вважати що передбачений ст.256 ЦК України загальний строк позовної давності пропущений.

Також відсутні законні підстави для застосування положень законодавства про захист прав споживачів у частині строків пред'явлення банком вимог у даних правовідносинах.

Так, Законом України № 3795-УІ від 22.09.2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено частинами 12 та 13.

Відповідно до п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Проте, місцевий суд безпідставно застосував положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки прикінцевими положеннями передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, тобто до 16.10.2011 року, а також стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту.

За таких обставин, місцевий суд у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Колегія суддів виходить із презумпції правомірності кредитного договору від 04.01.2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3, в силу ст. 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначений договір укладений сторонами з додержанням вимог до письмової форми правочину, передбачених ст. 207 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ч.1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена в позові сума боргу відповідачкою не спростована, доказів погашення боргу суду не надано, як і не спростовано розрахунок суми заборгованості станом на 16.11.2012 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, заявлена в позові сума боргу - 4311,41 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_3, а понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати, зокрема вартість оголошень в газетах «Урядовий кур'єр» і «Сумщина» здійснені за рахунок позивача в суді першої інстанції та в апеляційному суді на суму 1544 грн. (420+247 + 630+247) та судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 229 грн. 40 коп., а також за розгляд справи в апеляційному суді у сумі 114 грн. 70 коп., всього на загальну суму 1888 грн. 10 коп., відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України, підлягають компенсації за рахунок відповідачки.

За таких обставин, рішення місцевого суду з підстав передбачених ч.ч.3, 4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Дельта Банк» заборгованість у сумі 4311 грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Дельта Банк» судові витрати в сумі 1888 грн. 10 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -