№ 409610, 22.12.2006, Commercial Court of Ternopil Oblast

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2006 р.

Справа № 7/318-3904

12 год. 40 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

розглянув справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське морозиво”, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30, 46000

до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003

За участю представників сторін:

Позивача Колодій Сергій Богданович –довіреність б/н від 01.09.06р.;

Відповідача Ткач Ірина Ярославівна –довіреність № 22350/7/10-015 від 16.03.06р..

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українське морозиво” звернулося з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсною першої податкової вимоги № 1/2829/65216 від 06.10.2006р. на суму 24591,64 грн..

Представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 28.11.2006р. по 22.12.2006р., на підставі ст. 150 КАС України оголошувалися перерви для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція, проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оспорювана позивачем податкова вимога № 1/282965216 від 06.10.2006р. винесена у відповідності до чинного законодавства. Просить суд, звернути увагу на те, що позивач звернувся зі скаргою на рішення контролюючого органу з порушенням встановленого десятиденного терміну, а тому вимога винесена правомірно.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцію в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181-III) та „Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків”, затвердженим наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2001р. (із змінами і доповненнями, далі Порядок), сформовано та надіслано на адресу позивача 06.10.2006р. першу податкову вимогу № 1/2829/65216 від 06.10.2006р. на суму 24591,64 грн. податкового боргу за узгодженим зобов’язанням по податку на додану вартість .

Товариство, оскаржуючи податкову вимогу, посилається на те, що податковою інспекцією на підставі акту виїзної планової перевірки ТзОВ „Українське морозиво” прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192309/0/35194 від 08.06.2006р.. Не погоджуючись з даним рішенням податкової інспекції товариством подано 19.06.2006р. первинну скаргу, за результатами розгляду якої податковою інспекцією 10.08.2006р. прийнято повідомлення-рішення № 00000000192309/1/50801 яке надіслано на адресу товариства та одержане ним 16.08.2006р.. Товариством в межах встановленого строку 22.08.2006р. на дане рішення подано скаргу яка 18.09.2006р. рішенням ДПА в Тернопільській області залишена без розгляду за пропуском десятиденного строку подачі скарги. Товариством 29.09.2006р. подано повторну скаргу на повідомлення-рішення № 0000192309/0/35194 та № 0000192309/1/50801 результати розгляду якої станом на день подачі позову не отримано. Враховуючи те, що процедура оскарження податкового боргу не закінчена, а тому вважає, що податкова вимога прийнята неправомірно.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам, наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку та розмірах, встановлених законами України;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Законом 2181, на підставі матеріалів перевірки результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”, шляхом приймання податкових повідомлень –рішень.

Законом 2181, який є спеціальним законом є питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов’язання юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами, встановлені випадки визначення податкового зобов’язання контролюючим органом, а саме згідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 5.2. ст. 5 Закону 2181 податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, яким встановлені строки для оскарження рішень контролюючих органів платниками податків у разі їх не згоди.

Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2. ст..5 Закону 2181 та в порядку передбаченому „Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”, затвердженим наказом ДПА України від 11.12.1996 р. № 29, зупиняє виконання платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як випливає з матеріалів справи Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону 2181, акту перевірки № 10706/23-09/31914402 від 22.05.2006р. оформленого за результатами позапланової виїзної перевірки проведеної на предмет взаємовідносин товариства з ПП „Украгроресурси” за період з 01.04.2003р. по 31.12.2003р., прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000192309/0/35194 від 08.06.2006р., яким товариству з обмеженою відповідальністю „Українське морозиво” визначено суму податкового зобов’язання 24693,56 грн. з яких 16462,37 грн. податок на додану вартість та 8231,19 грн. штрафні санкції.

Не погоджуючись з даним повідомленням-рішенням товариство звернулося в порядку адміністративного оскарження 19.06.2006р. з первинною скаргою до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції за результатами розгляду якої інспекцією 10.08.2006р. прийнято рішення №49525/7/25-011 про результати розгляду скарги, яким оскаржуване рішення залишено без змін та зазначено, що платник податків має право оскаржити його на протязі десяти календарних днів , наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги. Як підтверджується довідкою Тернопільського поштамту від 15.12.2006р., повідомленням про вручення поштового відправлення № 642405, поштове відправлення поступило 10.08.2006р. і вручено 11.08.2006р. Сухецькій О.М., уповноваженій особі товариства на одержання пошти. Отже, позивач мав право подати скаргу на рішення податкової інспекції не пізніше 21.08.2006р..

Як підтверджується матеріалами справи і не заперечується позивачем, скарга на рішення від 10.08.2006р. подана ним до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області 22.08.2006р., тобто з пропуском строку подання скарги на один день , що стало підставою для прийняття адміністрацією 18.09.2006р. рішення № 10469/10/25-107 про залишення повторної скарги товариства без розгляду .

Відповідно до пп.5.2.4. п.5.2. ст..5 Закону 2181 процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку , передбаченого пп.5.2.2.цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк. Оскільки позивачем заява не була подана 21.08.2006р., а тому податкове зобов’язання визначене податковим повідомленням-рішенням № 0000192309/0/35194 від 08.06.2006р., вважається узгодженим.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону 2181, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. При таких обставинах, податковою інспекцією перша податкова вимога направлена у відповідності до чинного законодавства.

Доводи позивача щодо того, що рішення від 10.08.2006р. яке оскаржене ним 22.08.2006р. отримане 16.08.2006р., судом відхиляються , так як реєстром відправленої відповідачем 16.08.2006р. заказної кореспонденції за № 65252-65291, повідомленням про вручення поштового відправлення № 65280 від 16.08.2006р., довідкою Тернопільського поштамту від 15.12.2006р підтверджено, що позивачем 17.08.2006р. отримано податкове повідомлення –рішення №0000192309/1/50801 від 11.08.2006р. прийняте за результатами рішення про розгляд скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви –подати апеляційну скаргу.

Суддя