Court ruling № 40949907, 08.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/800/39855/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013

у справі № 826/2541/13-а

за позовом ДПІ

до публічного акціонерного товариства "Київреконструкція" (далі - Товариство)

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ДПІ звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому (з урахуванням уточнення до нього) просила надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013, у позові відмовлено з тих мотивів, що позивачем не доведено факту відсутності коштів на рахунку платника, достатніх для погашення його податкового боргу, як обов'язкової передумови для застосування примусових заходів з продажу майна платника.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить задовольнити позов, скасувавши оскаржувані рішення попередніх інстанцій. При цьому на обґрунтування касаційних вимог податкова інспекція посилається на наявність підстав для застосування арешту коштів платника в порядку підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК), а також на необхідність погашення податкового боргу Товариства за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем у законодавчо встановлений строк самостійно визначених узгоджених сум податкових зобов'язань з різних видів податків і зборів (обов'язкових платежів) на час розгляду справи у Товариства утворився податковий борг в загальній сумі 1 859 534,17 грн.

ДПІ було сформовано та надіслано відповідачеві першу та другу податкові вимоги від 22.05.2006 та від 22.06.2006, які було вручено представникові Товариства в установленому порядку; позивачем було складено акт опису активів платника, на які поширюється право податкової застави, від 13.11.2009 № 8-з, з подальшим внесенням цих відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до підпункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Системне тлумачення наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу. Податковий орган вправі використати майно платника для погашення його податкового боргу у випадку недостатності або відсутності грошових коштів на рахунках підприємства або відсутності інформації про існування таких рахунків взагалі. Зі змісту статті 95 Податкового кодексу України не випливає, що податковий орган вправі звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, оминаючи стадію стягнення коштів з платника податків на погашення його податкової заборгованості.

У справі, що переглядається, попередні судові інстанції встановили, що ДПІ не було виконано наведеної законодавчої умови, у зв'язку з чим звернення податкового органу до суду з розглядуваною вимогою є передчасним.

На підставі цього суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позову ДПІ.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зроблених судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджених матеріалами справи висновків.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 у справі № 826/2541/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько