Court ruling № 40949846, 08.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/24057/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 6/120/09/5016

за позовом приватного підприємства "фірма "Процес Йде" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.02.2009 № 0000013500/0 та № 0000023500/0.

У прийнятті цих судових актів суди обох попередніх інстанцій виходили з того, що податкову перевірку було проведено ДПІ за відсутності законодавчо встановлених підстав, у зв'язку з чим донарахування податкових зобов'язань за наслідками цієї перевірки є незаконним.

Посилаючись на неправильність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити подану касаційну скаргу з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, оформлену актом від 28.01.2009 № 205/35-00/33250984.

За наслідками цієї перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2009 № 0000013500/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 110 917 грн. (у тому числі 79215 грн. за основним платежем та 31702 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 11.02.2009 № 0000023500/0, за яким Підприємство зобов'язано сплатити ПДВ у сумі 166 229 грн. (у тому числі 110 819 грн. за основним платежем та 55410 грн. за штрафними санкціями).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди обох попередніх інстанцій послалися на те, що зазначену податкову перевірку було проведено за відсутності рішення суду, як того вимагає частина восьма статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), та без попереднього надсилання платникові запиту в порядку пункту 5 частини шостої статті 111 названого Закону.

Втім, на думку Вищого адміністративного суду України, наведені факти були безпідставно розцінені судами як підстава для визнання оспорюваних податкових повідомлень-рішень незаконними.

Адже сама по собі безпідставність проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень про визначення податкових зобов'язань за умов обґрунтованості висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно з частиною першою статті 8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, пов'язані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Підстави та процедура проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені статтях 11 та 111 названого Закону. Юридичний зміст цих законодавчих норм свідчить про те, що законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки у разі недодержання податковим органом викладених у цих статтях вимог.

Втім у розглядуваному випадку, як свідчать матеріали справи, позивач таким правом не скористався, а відтак при фактичному допуску представників податкового органу до проведення перевірки відсутні підстави для скасування відповідних податкових повідомлень-рішень при доведеності вчиненого позивачем порушення.

Такою підставою може слугувати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем правопорушень, зафіксованих у акті перевірки.

Однак рішення судів попередніх інстанцій у справі не свідчать про перевірку судами правильності та обґрунтованості викладених в акті висновків ДПІ, які були покладені в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, за змістом частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у справі щодо оскарження рішень податкового органу як суб'єкта владних повноважень відповідна перевірка входить до обов'язків суду.

Враховуючи, що прийняття судового рішення по суті спору у даній справі вимагає встановлення додаткових обставин (а саме - дослідження підстав оспорюваних донарахувань, правильності та достовірності викладених в акті перевірки фактів), тоді як касаційний суд відповідно до частини першої статті 220 КАС не вправі встановлювати обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення зазначених недоліків.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 221, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі № 6/120/09/5016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько