Court ruling № 40921445, 15.10.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1585/14 ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Старової Н. Е.

суддів: Файдюка В. В., Чаку Є. В.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013 року №0000931701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 17.03.2014 року, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та докази які мистяться у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, в результаті чого складено Акт від 01.10.2013 року №538/26-54-17-01-13-НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, ст.187, п.201.8 ст.201, п.207.6 ст.207 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 5786,00 грн. На основі вказаного Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 року №0000931701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7232,50 грн., у тому числі: 5786,00 грн. - основний платіж, 1446,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_2 повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість у зв'язку з перевищенням протягом січня-квітня 2012 року загальної суми з надання туристичних послуг в розмірі 300 000,00грн. Проте позивач не подала заяву про реєстрацію платником податку у зазначені строки, та платником податку на додану вартість з 01.05.2012 року, не зареєструвалась. Реалізовувавши туристичний продукт протягом травня-листопада 2012 року, без додаткового нарахування податку на додану вартість, підприємцем занижено податкове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 5786,00 грн.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України, у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі, з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Проте слід врахувати положення п. 207.2 ст.207 ПК України, де вказано, що базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).

Відповідно до п. 207.6 ст. 201 ПК України, суми податку, сплачені (нараховані) при придбанні товарів/послуг, які включаються у вартість туристичного продукту (туристичної послуги), не відносяться до податкового кредиту, та не включаються до бази оподаткування туристичного оператора.

Враховуючи вищевказане, та згідно наданої таблиці розрахунку комісійної винагороди за 2012 рік, розмір такої винагороди в 2012 році склав 34 150,03 грн. (різниця між сумою від здійснення операцій з постачання туристичного продукту у розмірі 1 348 168,12 грн., та сумою понесених витрат у розмірі 1 314 018,09 грн.). За даними відповідача, викладеними в акті перевірки, протягом травня-листопада 2012 року, відповідний дохід складав 28 930,19 грн.

А отже, відповідно до ст. ст. 181, 207 ПК України, база оподаткування від проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), склала у позивача в 2012 році 34 150,03 грн, що не перевищує 300000 гривень.

Беручи до уваги, норми законодавства, вид діяльності та характер послуг, які надає позивач, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, у тому, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві помилково зроблено висновок щодо необхідності обов'язкової реєстрації ОСОБА_2 платником податку на додану вартість в травні 2012 року, який суперечать приписам ст.207 ПК України.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 17.03.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.