№ 40910357, 13.10.2014, Sheptytskyi City Court of Lviv Oblast (until 25.04.2025 - Chervonohrad City Court of Lviv Oblast)

Справа № 459/4195/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,

з участю: секретаря судових засідань Черник Т.І.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести розрахунок та виплату надбавки до пенсії з 19.03.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2014 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні розрахунку та виплаті надбавки до пенсії як члену сім'ї осіб, що необґрунтовано зазнали політичних репресій, в розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача провести розрахунок та виплату йому зазначеної надбавки, починаючи з 14.03.2014 року і в подальшому щомісячно нараховувати і виплачувати її відповідно до вимог даного Закону. На обґрунтування позову послався на те, що його матір у 1947 році була виселена на спецпоселення в Кемеровську область по політичних мотивах як член сім'ї учасника ОУН-УПА. Позивач зазначає, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Прокоп'євськ Кемеровської області. Відповідно до довідки про реабілітацію від 24.02.2014 року він визнаний реабілітованим на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» як член сім'ї репресованої з політичних мотивів родини. 14.03.2014 року звернувся до відповідача із заявою про підвищення йому пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак у такому йому було відмовлено. Відмова відповідача мотивована тим, що позивач не був висланий з постійного місця проживання у місця спецпоселення, а там народився, тому відсутні підстави для підвищення до його пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою судді від 22.09.2014 року позовні вимоги за період з 14.03.2014 року по 18.03.2014 року залишено без розгляду.

Представник відповідача подала заперечення на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачеві у задоволенні позову. На обґрунтування заперечення послалась на те, що, оскільки позивач не був примусово переселений у місця спецпоселення як член сім'ї репресованих, тому немає підстав згідно з нормами чинного законодавства для встановлення до пенсії позивача підвищення.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з підстав, вказаних у запереченні на позовну заяву, просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Судом установлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати позивача) 21.10.1947 року із с. Хмільне Радехівського району Львівської області була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область за політичними мотивами, як член сім'ї учасника ОУН-УПА, звідки звільнена 02.03.1960 року (архівна довідка № 212 від 11.04.2011 року, видана ГУ МВСУ по Львівській області, а.с. 10).

Як видно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Прокоп'євськ Кемеровської області (а.с. 6).

Позивач згідно з довідкою про реабілітацію від 24.02.2014 року № 01 КР-вих-185 Комісії з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій, на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» визнаний реабілітованим як член сім'ї репресованої з політичних мотивів родини, згодом реабілітованої.

Позивач перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується наявністю у нього особового рахунка № НОМЕР_2.

14.03.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просить здійснити йому підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком як реабілітованій особі (а.с. 11).

У своєму листі від 19.03.2014 року № 28/К-8 відповідач відмовив у задоволенні цієї заяви, посилаючись на те, що позивача не був висланий з постійного місця проживання у місця спецпоселення, тому відсутні підстави, згідно з нормами чинного законодавства, для встановлення до його пенсії вищевказаного підвищення (а.с. 12-13).

З таким висновком відповідача суд погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вирішено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.

Відповідно до п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що наведені підвищення до призначених пенсій стосуються лише реабілітованих громадян як таких, що необґрунтовано зазнали політичних репресій, та тих членів їх сімей, яких було примусово переселено.

Ураховуючи, що позивач народився після 21.10.1947 року - дня виселення його матері як члена сім'ї реабілітованого на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область, суд дійшов висновку про непоширення на позивача положень п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому рішення відповідача про відмову у підвищенні пенсії позивача відповідає вимогам закону.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимоги відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя: В. В. Грабовський

Повний текст постанови виготовлено 14.10.2014 року.