Court ruling № 40905357, 08.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/61861/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства заводу «Електроважмаш»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012

у справі № 2а-5703/12/2070

за позовом Державного підприємства заводу «Електроважмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби,

Державної казначейської служби України в особі управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012, частково задоволено позовні вимоги Державного підприємства заводу «Електроважмаш» (надалі - позивач, ДП завод «Електроважмаш») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (надалі - відповідач-1, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС) та Державної казначейської служби України в особі управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області (надалі - відповідач-2): стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП заводу «Електроважмаш» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 1 378 966,00 грн. В частині визнання протиправною бездіяльності податкового органу в позові відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ДП заводу «Електроважмаш» бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач обґрунтовано скористався своїм правом на звернення до суду з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 в частині відмови у задоволенні позову і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі не надали письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на до додану вартість за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення за травень 2010 року, результати якої оформлено актом від 06.08.2010 № 2890/40-028/00213121.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 378 966,00 грн. за червень 2010 року.

Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000230840/0 від 27.08.2010, яким зменшено ДП заводу «Електроважмаш» суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 378 966,00 грн. за червень 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 у справі № 2а-11082/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011, позов ДП заводу «Електроважмаш» задоволено, спірне податкове повідомлення-рішення № 0000230840/0 від 27.08.2010 визнано протиправним та скасовано.

Таким чином, рішеннями судів першої та другої інстанцій, які набрали законної сили, підтверджено правильність формування позивачем податкового кредиту, встановлено неправомірність відмови податкового органу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за оспорюваним актом індивідуальної дії.

Слід зазначити, що після набрання законної сили судовими рішеннями, якими визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000230840/0 від 27.08.2010, тим самим підтверджено право ДП заводу «Електроважмаш» на отримання бюджетного відшкодування за червень 2010 року у розмірі 1 378 966,00 грн., відповідачем-1 висновки із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не складались та до Державної казначейської служби України в особі управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області не подавались.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент подання податкової декларації за червень 2010 року, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. «а» п.200.4 ст.200 цього Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Згідно п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як зазначалося вище, судові рішення у справі № 2а-11082/10/2070 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000230840/0 від 27.08.2010 в силу ст. 254-255 Кодексу адміністративного судочинства України набули законної сили та підлягають виконанню.

Доказів зупинення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 у справі № 2а-11082/10/2070 касаційною інстанцією відповідачами не надано.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Крім того, згідно п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам податків протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 1 378 966,00 грн. згідно декларації за червень 2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС з ненадання висновку до органу Державного казначейства України про здійснення бюджетного відшкодування у розмірі 1 378 966,00 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень вчинено певні дії, які не можуть бути визнані бездіяльністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки питання про отримання позивачем спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ було фактично розглянуто відповідачем-1. Так, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС було прийнято рішення про продовження процедури судового оскарження шляхом подання до Вищого адміністративного суду України касаційної скарги та доведено до позивача правову позицію податкового органу щодо можливості надання у спірних правовідносинах до Державної казначейської служби України в особі управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області висновку про відшкодування суми податку на додану вартість після закінчення процедури судового оскарження.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для їх скасування. Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства заводу «Електроважмаш» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-5703/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна