Court ruling № 40870864, 02.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/48948/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТОЙС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТОЙС" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТ-ТОЙС» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 28.02.2013 року за № 000016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТОЙС" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві проведено перевірку ТОВ «БЕСТ-ТОЙС» з питань відповідності іграшки «конструктор з основою для будівництва серії «Місто», що імпортується та вводиться в обіг ТОВ «БЕСТ-ТОЙС» на відповідність вимогам технічних регламентів, які розповсюджуються на зазначену продукцію та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», за результатами якої складено акт перевірки характеристик продукції від 25.02.2013 року №000022.

На підставі вказаного акта, відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яким обмежено надання продукції на ринку, а саме: іграшки «конструктор з основою для будівництва, серія «Місто» ТМ «Mega Bloks», арт.214, шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Також, 28.02.2013 року контролюючим органом винесено постанову про накладення штрафних санкцій №000016, якою до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 25500,00 грн.

Позивач, не погодившись з постановою від 28.02.2013 року № 000016 про накладення штрафних санкцій, звернувся до суду з позовом про її скасування.

Підставою застосування санкцій в оскарженій позивачем постанові відповідач зазначив пункт 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відповідно до зазначеної норми до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановили суди попередніх інстанцій, контролюючим органом зазначено про порушення позивачем вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Технічного регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 901 (далі - Технічний регламент № 901).

Порушення зазначених нормативно-правових актів відповідач вбачав у тому, що номер і дата контракту № 22-11-11 від 22.11.2011 року не відповідає номерам, які зазначені в інвойсах, деклараціях про відповідність та висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи, у зв'язку з чим встановити ланцюг постачання продукції неможливо.

Крім того, позивачем не надано відповідну технічну документацію на продукцію, яка є предметом перевірки.

Проте, як вбачається зі змісту пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», на підставі якого відповідач застосував санкції до ТОВ «БЕСТ-ТОЙС», відповідальність встановлюється за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів.

З акта перевірки характеристик продукції від 25.02.2013 року №000022 не вбачається яким саме вимогам не відповідає продукція введена позивачем в обіг, зокрема, вимогам яких конкретних норм Технічного регламенту № 901.

До того ж, в акті перевірки не конкретизовано, яку саме технічну документацію не було надано позивачем до перевірки.

Між тим, як вбачається з направлення на перевірку від 11.02.2013 року, предметом перевірки мало стати питання відповідності продукції вимогам пункту 32 Технічного регламенту № 901.

Натомість, з рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яке також прийняте на підставі акта перевірки від 25.02.2013 року № 000022, зазначено про невідповідність продукції вимогам пункту 30 Технічного регламенту № 901.

Відповідно до пункту 30 Технічного регламенту № 901 у разі коли процес виробництва іграшок відповідає вимогам національних стандартів, які відповідають європейським гармонізованим стандартам та добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності іграшки вимогам цього Технічного регламенту, застосовується процедура оцінки відповідності за модулем Aa (внутрішній контроль виробництва).

Виробник або уповноважений представник складає декларацію про відповідність іграшки вимогам Технічного регламенту за формою згідно з додатком та наносить національний знак відповідності на кожній іграшці або її пакованні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. N 1599 "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 49, ст. 2188).

Виробник або уповноважений представник зберігає разом з технічною документацією копію декларації про відповідність іграшки вимогам Технічного регламенту протягом трьох років після виготовлення останньої іграшки і надає їх для перевірки в установлених законодавством випадках.

Пунктом 32 Технічного регламенту № 901 передбачено, що на іграшку та (або) її етикетку (паковання) наноситься національний знак відповідності та ідентифікаційний номер органу з оцінки відповідності згідно з державним реєстром таких органів.

Проте, обставини, які зазначені відповідачем в акті перевірки, не свідчать про порушення пунктів 30, 32 Технічного регламенту № 901.

Вказане питання не досліджено і судами попередніх інстанцій.

Зокрема, стосовно вимоги пункту 30 Технічного регламенту № 901щодо наявності декларації про відповідність іграшки вимогам Технічного регламенту, то висновок з цього питання неможливий без дослідження наявних у справі Декларацій про відповідність продукції вимогам Технічного регламенту безпеки іграшок. Проте, зазначені декларації судами попередніх інстанцій не досліджені.

Також, судами не було перевірено доводи позивача та не досліджено надані ним докази з питання встановлення ланцюга постачання продукції.

Так, позивач стверджував, що висновок про невідповідність номеру і дати контракту номерам, які зазначені в інвойсах та деклараціях про відповідність та висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи пов'язаний з тим, що перевіркою не досліджені усі документи. Зокрема, поставки продукції здійснювались за декількома контрактами, які надані позивачем до матеріалів справи.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було досліджено обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ-ТОЙС" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: