Court ruling № 40870790, 25.09.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року м. Київ К/9991/51743/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Еден»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012

у справі № 2а-17149/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Еден»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Еден» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВКФ Еден») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну перевірку ТОВ «ВКФ Еден» з питання правомірності формування сум податку на додану вартість за березень 2011 року, за результатами якої 17.08.2011 складено акт №4271/23/621-24430136.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 198.3, пп. 198.4, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 208702,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312333 від 31.08.2011, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 208702,00 грн.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що позивачем не надано доказів які підтверджували факт виконання господарських операцій з контрагентом, а тому відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2010 між ТОВ «ТПК «Техмашпостач» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки, згідно якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити будівельні матеріали, асортимент яких викладений в накладних, рахунках-фактурах.

Товар передавався згідно видаткових накладних №320 від 30.03.2011 на суму 234520,00 грн., №350 від 31.03.2011 на суму 158630,00 грн., №351 від 31.03.2011 на суму 70564,00 грн., №352 від 31.03.2011 на суму 180543,00 грн., №353 від 31.03.2011 на суму 96812,00 грн., №354 від 31.03.2011 на суму 282200,00 грн., №355 від 31.03.2011 на суму 91731,00 грн., №356 від 31.03.2011.

31.03.2011 позивачу видано вказані податкові накладні, та як встановлено судами зазначений у рахунках-фактурах товар на підставі договору продано ПП «Будспецпроект».

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано лише копії рахунків-фактур та податкові накладні, доказів зберігання, перевезення від продавця зазначеного у рахунках-фактурах товару не надано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, щодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту сум по операціям з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», а тому податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 208702,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Еден» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)Т.М. Шипуліна