Court ruling № 40843029, 02.09.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Київ К/9991/36915/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року

у справі № 2а-13259/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Время+»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про часткове визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Время+» (далі - ТОВ «Время+»; позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва; відповідач) задоволено. Визнано нечинним та скасовано рішення № 0001622330 від 07 травня 2010 року в частині застосування до ТОВ «Время+» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 780,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у м. Києві проведено перевірку аптеки, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 312/26/57/23/23519325 від 21 квітня 2010 року.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ТОВ «Время+» пункту 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з неналежним зберіганням фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій з огляду на те, ще вони не були підклеєні.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0001622330 від 07 травня 2010 року, яким до позивача за вказане порушення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 780,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В розглядуваній ситуації судовими інстанціями з'ясовано, що спірні фіскальні звітні чеки на момент проведення перевірки зберігались в книзі обліку розрахункових операцій, що контролюючим органом не заперечується.

А відтак, враховуючи те, що непідклеєння фіскальних звітних чеків не є кваліфікуючою ознакою складу правопорушення, за яке передбачено відповідальність пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій за вказаним епізодом.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Юрченко В.П.