Court ruling № 40843023, 02.09.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Київ К/9991/50245/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року

у справі № 2а-5902/09/1470

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області (далі - Вознесенська ОДПІ у Миколаївській області; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 680/17/2837011907/9333 від 29 травня 2009 року та податкове повідомлення-рішення № 681/17/2837011907/9334 від 29 травня 2009 року в частині визначення ФОП ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 4 122,26 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року апеляційну скаргу Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 680/17/2837011907/9333 від 29 травня 2009 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні підприємницької діяльності за період з 20 жовтня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1371/17/НОМЕР_1 від 20 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 680/17/2837011907/9333 від 29 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71 899,52 грн. (47 933,01 грн. - основний платіж, 23 966,51 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункту 9.4 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на отримання в період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в розмірі 683 206,73 грн. без надсилання при цьому на адресу відповідача заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Визнаючи протиправним та скасовуючи вказаний акт індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Указ № 727/98) суб'єкт малого підприємництва-фізична особа, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.

З моменту ж перевищення граничного розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу № 727/98, на платника можуть поширюватись положення Закону № 168/97-ВР.

Так, підпунктом «б» пункту 2.1 статті 2 Закону № 168/97-ВР визначено, що платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що у разі, коли з моменту порушення особою (платником єдиного податку) умов застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбачених статтею 1 Указу № 727/98, нею допущено перевищення суми, визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР, у такої особи виникає обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та сплатити податок, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

В розглядуваному випадку судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року ФОП ОСОБА_3 перебувала на спрощеній системі оподаткування, а після виникнення обов'язку переходу на загальну систему оподаткування в четвертому кварталі 2008 року нею не перевищено сукупно 300 000,00 грн. від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), а відтак у позивача був відсутній обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Юрченко В.П.