Court ruling № 40747478, 22.09.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року м. Київ К/800/56059/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013

у справі № 2а-10967/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013, позов Публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 27.09.2006 № 0000312301/1, від 07.02.2006 №0000312301/2 та від 20.02.2007 №0000312302/3 залишено без задоволення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 01.01.2006, складено акт № 2658-3050/23-01-00214853 від 05.07.2006, в якому встановлено порушення вимог ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного застосування нульової ставки оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання за жовтень 2003 року на 132 383,00 грн. та за лютий 2004 року на 114 043,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 05.07.2006, відповідачем 27.09.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003122301/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 409 685,00 грн. та, враховуючи, що на момент перевірки суму ПДВ відшкодовано ПАТ «КЗРА» в повному обсязі, визначено податкове зобов'язання і зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 614 527,00 грн., у тому числі 409 685,00 грн. за основним платежем та 204 842,00 грн. за штрафними санкціями.

Залишаючи позов без задоволення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно із п. 6.2 зазначеної статті, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Пункт 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає поставку товарів, як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

При цьому, у відповідності із абз. 12 пп. 6.2.1 п. 6.2 Закону, товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, розробником технічних умов на мембрану іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів було ПП «Авангард», що ліквідовано за рішенням власника 10.12.2003, а виробником продукції на давальницьких умовах виступало НВО «Промполімер». Вартість послуг останнього з виготовлення однієї мембрани склала 0,72 грн.

Постачальниками сировини були ТОВ «Зовнішпромтранс» та ПП «Авангард». Розрахунки за поставлену сировину здійснено шляхом передачі векселів емітованих ТОВ «Печора Тур».

При цьому, відповідно до результатів дослідження зразка (мембрани іоноселективного електрода (ІСЕ) для визначення високозарядних фосфат-іонів), виготовленого за стандартною методикою (ТУ У 33.2-30190933-001-2003), його вартість складає 2,18 грн.

Водночас, вартість однієї мембрани, придбаної позивачем у ТОВ «Печора Тур», становить, відповідно, 2 036, 63 грн. та 2 036, 44 грн.

Також, з метою здійснення розрахунків ПП «Детройт» були укладені договори поруки з компанією SIA «Newbauer Holdings Riga», за умовами яких остання зобов'язалась відповідати за виконання зобов'язань компанією «Gilpatriсk Trade Companу».

Однак, директор SIA «Newbauer Holdings Riga» заперечує причетність компанії до укладання договорів з ПП «Детройт» та компанією «Gilpatriсk Trade Companу».

Розрахунки між позивачем та ПП «Детройт» за реалізовані мембрани проводились в українських гривнях, а відтак, підтвердити надходження валютної виручки є неможливим, оскільки, повідомлення про надходження валютної виручки безпосередньо від нерезидента у валюті до перевірки не надавались.

Крім того, департаментом податкового аудиту та валютного контролю ДПА України отримано інформацію про те, що компанія «Gilpatriсk Trade Companу» ніколи не отримувала ідентифікаційного номеру та ніколи не подавала податкову звітність у США.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки мембрани за ТУ У 33.2-30190933-001-2003 не вироблялись в Україні та, як наслідок, не експортувались позивачем, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики" - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) О.І. Степашко