Court ruling № 40747460, 29.09.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року м. Київ К/800/7018/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014

у справі № 804/11070/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмале-патоковий комбінат"

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, позов задоволено: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.08.2013 № 0001342210 та № 0001352210.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Су-Строй» за період квітень-липень 2012 року, складено акт від 23.07.2013 № 544/222-00383372, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, підприємством безпідставно нараховано амортизацію в загальній сумі 30175,33грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 6336,82грн.; п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 289684, 52 грн.

На підставі акта перевірки, 07.08.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001342210 про збільшення ПАТ «Дніпровський КПК» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 434 526,78 грн., та № 0001352210 про збільшення ПАТ «Дніпровський КПК» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9 505,23 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 144 Податкового кодексу України, амортизації, зокрема, підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що за умовами договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Су-Строй», ремонті роботи проводились на об'єктах, що належать позивачу.

Встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Су-Строй» є будівництво житлових і нежитлових будівель, підприємство має відповідну ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що свідчить про узгодженість виконаних Підрядником робіт та наданні послуг з його видами господарської діяльності.

Факт виконання умов договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, і, як вірно зазначено судами, вказані документи, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які надавалися до перевірки та копії яких долучено до матеріалів справи.

За наслідками здійснених господарських операцій постачальником робіт (послуг) виписано податкові накладні, правильність складення яких не заперечувалась відповідачем.

Слід зазначити, що матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Су-Строй», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 № 0001342210 та № 0001352210.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль