Court ruling № 40747432, 22.09.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року м. Київ К/800/49133/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. - головуючого,

Кошіля В.В.,

Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

у справі № 826/6150/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванстех ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 №0001122240 та №0001132240.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань фінансово - господарських відносин з ТОВ «Проммаст-стандарт» за період червень - липень 2011 року, ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за період червня 2011 року, ТОВ «Промелектро-75» за період липня 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2013 №1273/2240/37387868, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкта оподаткування прибутку підприємств за І квартал 2011 року у розмірі 526797,50 грн., за період ІІ-ІІІ квартали 2011 року у розмірі 927702,50 грн., та як наслідок заниження податку на прибуток за період ІІ-ІІІ квартал 2011 року у розмірі 121163,06 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у розмірі 213371,93 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 185540,50 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем 11.04.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0001122240, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 213371,93 грн.;

- №0001132240, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 205586,75 грн., у тому числі за основним платежем 185540,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20046,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Проммаст-стандарт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75».

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Проммаст-стандарт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», на виконання умов договорів поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними, заявками, рахунками-фактури, довіреностями на отримання товару, платіжними дорученнями.

Також, на підтвердження подальшої реалізації отриманих товарів позивачем було надано договори, рахунки - фактури, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

На час здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були платниками ПДВ.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) О.І. Степашко