№ 40677488, 25.09.2014, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 вересня 2014 р. Справа № 802/1075/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області до публічного акціонерного товариства "Вінницяелектромашпостач" про стягнення штрафу

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області звернулась в суд з адміністративним позовом до ПАТ «Вінницяелектромашпостач» про стягнення штрафу.

Зазначали, що у відповідності до норм Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" позивачем винесено Постанову від 08 січня 2014 року №44 про накладення на ПАТ «Вінницяелектромвшпостач» штрафних санкцій у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 8500,00 грн. Відповідачем у визначений законодавством термін штраф не сплачено, у зв’язку з чим позивач змушений звернутись до суду з позовом про стягнення штрафу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.61).

В судове засідання відповідач не з'явився, з невідомих суду причин, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про отримання (а.с.60). Повноважного представника не направлено, заяв та клопотань про неможливість прибуття у судове засідання суду не надано. Письмові заперечення на адміністративний позов містяться в матеріалах справи (а.с.27-29).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, відповідно до положень ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

24.12.2013 року службовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області, на підставі наказу №127-В від 20.09.2013 року та направлення №0088 від 20.12.2013 року, проведено планову перевірку ПАТ «Вінницяелектромашпостач» за місцем розміщення продукції (вул. Київська, 78, м. Вінниця) щодо дотримання останніми законодавства про державний ринковий нагляд. За результатами перевірки складено акт перевірки характеристик продукції №0088 від 24.12.2013 року (а.с.8-9).

Під час перевірки виявлено товари, на яких відсутній національний знак відповідності, а саме: на електричній дрелі синьо-чорного кольору невідомого походження, на лампі-подовжувач помаранчевого кольору невідомого походження та на електричному обігрівачеві стального кольору (904432) теж невідомого походження.

На підставі акта перевірки позивачем складено протокол №0046 від 25.12.2013 року про виявлені правопорушення, відповідно до якого встановлено, що ПАТ «Вінницяелектромашпостач» порушено п.7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання» №1149 від 29.10.2009 року та п.17 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання» №785 від 29.07.2009 року, за що передбачена відповідальність згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (а.с.10). Також, позивачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25.12.2013 року (а.с.5, 6).

За результатами перевірки позивачем прийнято постанову №44 від 08.01.2014 про накладення штрафних санкцій в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн. (а.с.11).

Не погоджуючись з вище вказаною постановою позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування останньої. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 року, позовну заяву ПАТ «Вінницяелектромашпостач» про скасування постанови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області №44 від 08.01.2014 року – залишено без розгляду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 2 грудня 2010 року № 2735-VI (Закон № 2735-VI).

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачено, що під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті: на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є, у тому числі, наявність на продукції Національного знака відповідності.

Поняття національного знака відповідності визначено в статті 1 Закону № 2735, відповідно до якої національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються; неналежне застосування національного знака відповідності - це порушення правил застосування і нанесення національного знака відповідності, встановлених законами України, та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, у тому числі технічних регламентів.

Відповідно до п. 1 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29.11.2001 року (далі - Правила), національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Як зазначалось вище, під час перевірки виявлено товари, на яких відсутній національний знак відповідності. Оскільки під час проведення перевірки не було встановлено особу, яка ввела продукцію, на якій відсутній національний знак відповідності, в обіг, Інспекція запропонувала відповідачу у термін до 08.01.2014 надати документи, які б дали можливість встановити особу, що ввела таку продукцію в обіг. Однак таких документів підприємством не надано.

Відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

Оскільки відповідача не подав вище наведеної документації позивачу, виходячи з п. 7 ст. 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", суд дійшов висновку, що ПАТ «Вінницяелектромашпостач» в розумінні ЗУ "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" є особою, що ввела в обіг продукцію.

Суд зауважує на тому, що закон цілком правомірно покладає на постачальника продукції або будь-яку іншу особу в ланцюгу постачання тягар доказування джерела походження товару. Така специфіка випливає з характеру правовідносин із контролю за дотриманням якості продукції, виробник якої достеменно невідомий. Оскільки у випадку відсутності на відповідному товарі або його пакуванні інформації про виробника цієї продукції єдиним джерелом такої інформації може бути її постачальник, покладення саме на нього обов'язку повідомити таку інформацію компетентним органам є цілком логічним і відповідає меті законодавчого регулювання.

В свою чергу, неповідомлення такої інформації постачальником органу, який здійснює контроль, залишає сумніви в його добросовісності. За цих умов законодавча презумпція щодо введення продукції в обіг самим її постачальником виглядає цілком обґрунтованою.

Додатково суд зауважує, що положення закону, які покладають тягар доказування походження продукції, жодним чином не суперечить положенням ст. 71 КАС України, яка покладає тягар доказування правомірності рішення на позивача як суб'єкта владних повноважень. Очевидним є те, що предмет доказування (походження продукції та правомірність рішення) в цих двох випадках відрізняється. Водночас, невиконання відповідачем обов'язку доказування походження продукції дає відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" позивачеві правові підстави застосувати до нього санкції як до особи, що вважається такою, яка ввела продукцію в обіг.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданої компетенції, уповноважена посадова особа територіального органу Державної інспекції з питань захисту прав споживачів здійснила заходи державного контролю за дотриманням законодавства про державний ринковий нагляд та прийняла законне рішення про накладення штрафу за порушення чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", у разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

На час розгляду адміністративної справи відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем.

Таким чином, оскільки посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області під час планової перевірки відповідача було дійсно виявлено порушення останнім Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, внаслідок чого було порушено п.2 ч.2 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", а також беручи до уваги ту обставину, що акт перевірки ПАТ «Вінницяелектромашпостач» №0088 від 24.12.2013 року, а також складений на підставі нього протокол №0046 від 25.12.2013 року були підписані відповідачем без жодних зауважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо прийняття постанови від 08.01.2014 року №44 про накладення штрафних санкцій.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного Законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Суд звернув увагу, що позивач просив суд відстрочити йому сплату судового збору у цій справі. Враховуючи обґрунтованість позовних вимог та норми ч.4 ст.94 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат зі сторін.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницяелектромашпостач" (Київська, 78, м. Вінниця, іден. номер 01880606) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович