Decision № 40652674, 22.09.2014, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №487/6318/13-ц 22.09.2014 22.09.2014 22.09.2014

Провадження № 22ц-784/2318/14 Головуючий у 1-й інстанції Андрощук В.В.

Категорія 48 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

22 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Серебрякової Т.В.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

- представника позивачки ОСОБА_3,

- відповідача ОСОБА_4,

- представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2014 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4

про

визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

та зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_2

про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання таким, що втарив право користування житловим приміщенням.

Позивачка зазначала, що вона є власником 51/300 частки домоволодіння АДРЕСА_1. В зазначеному домоволодінні зареєстрований відповідач, проте з 2009 року він не проживає в даному жилому приміщенні, не приймає участі в її утриманні та ремонтах, оплаті комунальних послуг, але знятися з реєстрації відмовляється.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 понад шість місяців без поважних причин не проживає у спірному домоволодінні, позивачка на підставі ст. ст..71,72 ЖК України просила визнати його таким, що втратив право користування цим жилим приміщенням.

В подальшому позивачка доповнила позовні вимоги та зазначала, що за час перебування в шлюбі з ОСОБА_4 ними був придбаний транспортний засіб марки Skoda Octavia.

Посилаючись на те, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя і частки її та відповідача є рівними, позивачка просила поділити спільне майно подружжя, залишивши їй у власність 51/300 частки домоволодіння АДРЕСА_1, а у власності відповідача залишити вказаний транспортний засіб.

Також просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування вказаним будинком.

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірне нерухоме майно було придбано в період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, тому частки його та відповідачки є рівними.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2013 року справи об'єднані в одне провадження.

Наступною ухвалою цього ж суду від 29 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя залишені без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2014 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку від 51/300 часток домоволодіння,АДРЕСА_1, що належить за правовстановлюючими документами ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невірну оцінку судом доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.70 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 лютого 2003 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2009 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.

04 березня 2005 року сторонами на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбано 51/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1. Власником 51/300 часток домоволодіння в даній угоді купівлі-продажу зазначено лише ОСОБА_2

Наведене свідчить, що спірне майно сторонами було придбано під час перебування в шлюбі та сумісного проживання.

Тому суд правильно визнав, що 51/300 частки спірного домоволодіння становить спільну сумісну власність сторін та обґрунтовано вважав, що кожен із них має рівне право на це майно, бо ч.1 ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Разом з тим, суд невірно визначив частки, які належать сторонам внаслідок такого розподілу, у зв'язку з чим, рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід змінити в цій частині.

З огляду на наведене, суд обґрунтовано визнав за ОСОБА_4 право власності на ? частку від 51/300 часток спірного майна.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд правильно вважав, що відповідно до ст.ст.71,72 ЖК України, на які посилалася ОСОБА_2 як на підставу цих вимог, такими, що втратили право користування жилими приміщеннями, можуть бути визнані лише наймачі жилих приміщень, а не їх власники. Оскільки за ОСОБА_4 визнано право власності на спірну частину домоволодіння, то суд обґрунтовано відмовив у первісному позові.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що спірна частина домоволодіння була придбана за її особисті кошти, отримані від продажу батьківської квартири ще до укладення шлюбу з відповідачем, не заслуговують на увагу, оскільки позивачкою не надано переконливих доказів, що спірна частина домоволодіння придбана не за їхні з відповідачем спільні кошти, тобто ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності майна подружжя, яка закріплена в ч. 2 ст.60 СК України, що є її обов'язком.

Посилання в апеляційній карзі на пропуск ОСОБА_4 позовної давності, теж не можуть бути прийняті до уваги, оскільки останній дізнався про порушення свого права власності лише з часу оспорювання позивачкою його право на спірне майно. Після чого звернувся в суд з позовом, тому строк позовної давності не пропущено.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2014 року в частині вирішення вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя змінити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 51/600 частку домоволодіння АДРЕСА_1.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді