Court ruling № 40647625, 17.09.2014, Darnytskyi District Court of Kyiv City

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15204/14-ц

провадження № 2/753/6073/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. року суддя Дарницького районного суду м. Києва Дубас В.А. розглянувши у приміщенні Дарницького районного суду м. Києва заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та визнання права власності на житловий будинок, суд -

в с т а н о в и в:

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває зазначена цивільна справа про визнання правочинів недійсними та визнання права власності на житловий будинок.

Одночасно з пред»явленням позову до суду представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову необхідно залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України суд застосовує види забезпечення позову визначені ч. 1 цієї статті, зокрема шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії тощо, а у разі необхідності може застосувати інші види забезпечення позову.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами виник з приводу неправомірності, на думку позивача, відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 30.04.2013 року, який укладено між сторонами у справі.

Як вбачається з рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 18.07.2014 року право власності на житловий будинок зареєстровано 30.04.2013 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 за іншою особою, однак не зазначено за якою саме, тому суд виходить з того, що позивачем та/або її представник не надали суду належних та допустимих доказів належності житлового будинку саме відповідачеві у справі.

Пунктом 6 вказаної Постанови Пленуму ВСУ передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

З огляду на викладені обставини, враховуючи положення ст.ст. 151, 152 ЦПК України, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову залишити без задоволення, оскільки позивачем не доведено суду того, що згадана квартира дійсно належить відповідачеві, також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення судом позовної заяви та визнання правочинів недійсними, визнання за позивачем права власності на житловий будинок, у т.ч. не надано доказів намагання відповідача відчужити житловий будинок, обтяжити його шляхом надання у заставу тощо.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.

СУДДЯ В.А. ДУБАС