№ 40631273, 26.09.2014, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/4234/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюк І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №№ 0001072202, 0001082202, 0001092202.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 25.03.2014 року № 402/15-21-22-02/20920180, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючим встановлено порушення позивачем податкового законодавства на підставі отриманих від Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області відомостей щодо контрагента позивача ПП «Джей-Ком», зокрема про відсутність робітників, транспортних засобів, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності та виконання укладеного договору. Разом із тим, позивач зазначає, що формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність порушень позивачем податкового законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області № 173 від 12.03.2014 року, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, з урахуванням вимог п.79.2 ст.79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Елефант» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Джей-Ком» за період з 01.03.2013 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складений акт від 25.03.2014 року № 402/15-21-22-02/20920180.

Відповідно до п.1 розділу IV «Висновок» акту перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «Джей-Ком», їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період березень, квітень, травень, червень 2014 року.

Згідно з п.2 розділу IV «Висновок» акту перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ «Елефант» занижено податок на додану вартість на 15425 грн., у т.ч. за квітень - 9301 грн., травень - 6124 грн., та завищено рядок 19 Декларації в сумі 3740 грн. (червень 2013 р.); п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 18206 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 року № 0001072202, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 15425 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7713 грн.; № 0001082202, яким визначено суму податку на прибуток підприємств в сумі 18296 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 9103 грн.; № 0001092202, яким зменшено від'ємне значення з ПДВ на 3740 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013 року ТОВ «Елефант» (Замовник) та ПП «Джей Ком» (Виконавець) уклали договір про виконання робіт № 303 (т. ІІ, а.с. 24-29), відповідно до якого Виконавець зобов'язаний виконати, а Замовник - прийняти та оплатити на умовах договору виконану роботу (діагностику автомобілів, ремонт автомобілів, підбір фарби та пофарбування автомобілів, розібрання/збирання автомобілів, поліровка кузовів автомобілів тощо).

Згідно з п.2.1 Договору № 303 вартість робіт визначається загальною сумою доданих до договору актів виконаних робіт. Вартість робіт визначається виходячи з трудомісткості та встановленої вартості норми-години. Вартість робіт по кожному виду робіт зазначається в Наряді-замовленні на надання послуг по технічному обслуговуванню та/або ремонту, який підписується уповноваженими представниками Сторін. На момент підписання Договору вартість однієї нормо-години Виконавця складає 156 грн., у т.ч. ПДВ; інше може бути обумовлено в Рахунку-фактурі, який надається Виконавцем за угодою Сторін. (п.2.2 Договору № 303).

На виконання зазначених договорів ПП «Джей Ком» у перевіреному періоді надало комплекс робіт та виписало на користь ТОВ «Елефант» акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 95821,37 гривень, у т.ч. ПДВ - 38374,33 гривень.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі. Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Джей Ком» включено позивачем до складу податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень 2013 року, які відповідають даним додатка 5 до податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди. Станом на початок (01.03.2013 р.) та кінець (30.06.2013 р.) періоду, що перевірявся, заборгованість згідно оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6851 за розрахунками із ПП «Джей Ком» відсутня.

Включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, а суми витрат на придбання послуг - до валових витрат, - на думку перевіряючого здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями між ТОВ «Елефант» та ПП «Джей Ком», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Підприємством, акту Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 18.12.2013 року № 1485/22-01/38256556 «Про результатами виїзної документальної перевірки ПП «Джей Ком» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2012 р. по 31.10.2013 р.».

Зі змісту вищевказаного акту вбачається, що податковим органом встановлено, що у ПП «Джей Ком» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби; в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки постачальником) актів приймання-переді товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та ін.

Отже перевіряючі дійшли висновку про те, що операції ТОВ «Елефант» із ПП «Джей Ком» у березні, квітні, травні, червні 2013 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фонді, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Елефант» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З урахуванням викладеного перевіркою встановлено в порушення п.138.2 ст.138 ПК України завищення позивачем по взаємовідносинам із ПП «Джей Ком» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2013 році на суму 95825 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в 2013 році на 18206 грн.; а також порушення п.198.1 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на 15425 грн., що призвело до заниження ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 15425 грн., та до завищення від'ємного значення ПДВ на 3740 грн. за червень 2013 р.

Дослідивши та проаналізувавши обставини укладання та виконання договору № 303 від 01.03.2013 року, суд не погоджується з вищевказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту та валових витрат, з огляду на наступне.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та послуги не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.

Поряд із тим з наданих позивачем доказів судом вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки послуги були надані, а договір виконано сторонами в повному обсязі. Вартість робіт підтверджується платіжними дорученнями (т. І, а.с. 191-250, т. ІІ, а.с. 1- 23), а зміст господарської операції вбачається з актів прийому виконаних робіт (т. І, а.с. 67-126), в яких детально викладені відомості щодо обсягів, вартості, одиниць виміру тощо наданих контрагентом послуг.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 N 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що доводи перевіряючого щодо безпідставного формування ТОВ «Елефант» податкового кредиту, валових витрат, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання послуг підтверджені достатніми та належними доказами.

Встановивши реальність операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Джей Ком», дотримання ТОВ «Елефант» вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відповідність контрагента позивача ПП «Джей Ком» критеріям «податкова яма» (на підприємстві працює менше десяти осіб, на балансі підприємства відсутні основні засоби, у діяльності чітко прослідковується безтоварність задекларованих операцій та використання його з метою формування податкового ланцюга в русі грошових потоків, підприємство не надає документи (договори, акти, накладні, документи щодо транспортування ТМЦ), відсутні складські приміщення, відсутнє за податковою адресою та ін.) та похідне твердження про нереальність здійснення ПП «Джей Ком» господарських операцій з 01.09.2012 року по 31.10.2013 року.

Так, згідно п.1.4 договору про виконання робіт від 01.03.2013 року № 303, Виконавець здійснює роботи, зазначені в п.1.2 договору, на станції технічного обслуговування автомобілів за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробьева, 1.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що перевезення елементів кузова для проведення певних робіт ПП «Джей Ком» виконувалось автотранспортом, що знаходиться у володінні ТОВ «Елефант» на підставі договору оренди № 01/01-М від 20.11.2007 року. Крім того, перевезення власним транспортом не зобов'язує позивача оформлювати ТТН, а деякі автомобілі, які потребували пофарбування, перебували у справному стані, тому могли бути доставлені до виконавця робіт власним ходом. На підтвердження перевезень представник позивача надав копії подорожних листів вантажного автомобіля.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента. Отже позивачем документально доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 09.04.2014 року №№ 0001072202, 0001082202, 0001092202.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2014 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк