Court ruling № 40609055, 15.09.2014, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4957/14

Справа № 2/639/2230/2013 Головуючий І-ої інстанції: Труханович В.В.

Категорія: договірні Доповідач: Коростійова В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Івах А.П., Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КРІП» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и л а:

30 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ТЕХ-КРІП» звернулося до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 18 серпня 2008 року уклало з ОСОБА_3 договір позики, за умовами якого надало ОСОБА_3 позику у сумі 100000 грн., а ОСОБА_3 зобов'язався повернути позику впродовж 48 місяців.

ОСОБА_3 позику одержав, проте у визначений у договорі строк не повернув.

Посилаючись на вказані обставини, просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ТЕХ-КРІП» борг у сумі 100000 грн., інформаційні втрати - 400 грн.; 3% річних- 2672 грн., а всього 103072 грн.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на те, що позику він отримав в інтересах сім'ї. На час укладення договору позики він перебував у шлюбі з директором ТОВ «ТЕХ-КРІП» ОСОБА_4 В усній формі він домовився з ОСОБА_4 про те, що він відмовляється від своєї частки у ТОВ «ТЕХ-КРІП», а останнє не буде мати до нього ніяких претензій.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2013 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ТЕХ-КРІП» 103072 грн., з яких: 100000 грн. - сума основного боргу; 400 грн. - інфляційні втрати; 2672 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору - 1030,72 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просе рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ТОВ «ТЕХ-КРІП» у позові відмовити. При цьому посилається на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

ТОВ «ТЕХ-КРІП» рішення суду першої інстанції не оскаржило. Подало письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважало її безпідставною, а рішення суду - законним і обґрунтованим.

Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 серпня 2008 року сторони у простій письмовій формі уклали договір позики, за умовами якого ТОВ «ТЕХ-КРІП» надало ОСОБА_3 100000 грн. строком на 48 місяців, що підтверджується його оригіналом (а.с.29).

ОСОБА_3 одержав 100000 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер від 19 серпня 2008 року з підписом ОСОБА_3 (а.с.8).

Строк повернення боргу сплинув 19 серпня 2012 року.

У строк, визначений у договорі, ОСОБА_3 борг не повернув, про що свідчить наявність боргового документа - оригіналу договору позики у ТОВ «ТЕХ-КРІП».

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ОСОБА_3 у строк до 2о серпня 2012 року борг не повернув, суд підставно стягнув з нього на користь ТОВ «ТЕХ-КРІП» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

При цьому суд навів у рішенні відповідний розрахунок, який ОСОБА_3 не оспорив.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

ОСОБА_3 посилається на те, що на час укладення договору позики він знаходився у зареєстрованому шлюбі з директором ТОВ «ТЕХ-КРІП» ОСОБА_4 Позику брав на сімейні потреби. Ці кошти були витрачені на закупівлю товару для ТОВ «ТЕХ-КРІП», учасниками якого є він і ОСОБА_4

Оформлення договору позики мало місце для зручності фінансової звітності ТОВ «ТЕХ-КРІП».

На підтвердження цього надав рахунки-фактури, накладні за серпень-грудень 2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.140 ЦК України учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Майно ТОВ «ТЕХ-КРІП» відокремлено від майна інших юридичних та фізичних осіб, у тому числі і майна його учасників.

Майно ТОВ «ТЕХ-КРІП» є його власністю, а не власністю його учасників. А отриманий ним прибуток витрачається на розвиток самого товариства, а не на потреби сім'ї ОСОБА_4.

Відповідно до ч.2 ст.148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Згідно ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї,

створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За змістом вказаної норми під час поділу майна подружжя враховуються також борги подружжя, використані в інтересах сім'ї.

ОСОБА_3 не надав суду доказів того, що гроші, одержані ним за договором позики, були використані в інтересах сім'ї.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2009 року проведено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_3.

При цьому про наявність спільного боргу ОСОБА_3 не заявив (а.с.185).

Керуючись п.1 ст.303, ст.304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: