Sentence № 40601708, 23.09.2014, Dnipro District Court of Dniprodzerzhynsk City

Справа № 209/4320/14-ків

Провадження № 1-кп/209/316/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбара Г.А.

при секретарі Паляниці Г.В.

за участю прокурорів Бразалука С.О., Петропольської М.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3, представників потерпілої особи ОСОБА_12 і ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську кримінальне провадження за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185, ч. 2 ст.186 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта загальна повна середня, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

раніше судимого:

- 17.11.2008 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 18.05.2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 повторно, 27.06.2014 року, приблизно о 15.30 годин, знаходився у приміщенні торгового центру «Тера», який розташований по бульвару Будівельників, 27 у м. Дніпродзержинську, де у нього виник умисел на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, просунувши руку через верхню частину вітрини, проник до приміщення Повного товариства «Ломбард Золота Фортеця», який розташований у приміщенні ТЦ «Тера» по б. Будівельників 27 у м. Дніпродзержинську, і викрав товар а саме: золотий браслет вагою 21,91 г. вартістю 6244,35 грн., золотий браслет вагою 21,22 г. вартістю 8063,60 грн., золотий браслет вагою 8,81 г. вартістю 2510,85 грн., браслет з срібла вагою 16,80 г. вартістю 168,00 грн., золотий браслет вагою 5,80 г. вартістю 1653,00 грн., ланцюг з срібла вагою 51,63 г. вартістю 516,30 грн., браслет з срібла вагою 28,03 г. вартістю 280,30 грн., золотий браслет вагою 2,61 г. вартістю 743,85 грн., золотий браслет вагою 7,94 г. вартістю 2262,90 грн., золотий браслет вагою 11,17 г. вартістю 3183,45 грн., золотий браслет вагою 16,30 г. вартістю 4645,50 грн., золотий браслет вагою 4,30 г. вартістю 1225,50 грн., золотий ланцюг вагою 9,70 г. вартістю 2764,50 грн., золотий браслет вагою 2,65 г. вартістю 755,25 грн., золотий браслет вагою 0,71 г. вартістю 202,35 грн., золотий браслет вагою 5,44 г. вартістю 1550,40 грн., золотий браслет вагою 2,62 г. вартістю 746,70 грн., які належали ПТ «Ломбард Золота Фортеця», заподіявши останньому майнову шкоду на загальну суму 37516,80 грн. Заволодівши викраденим, ОСОБА_1 з місця скоєння правопорушення зник, розпорядившись у подальшому викраденим за власним розсудом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив, що 27.06.2014 року в другій половині дня він зайшов до магазину «Варус», де знаходиться відділення ломбарду. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, став ногою на виступ кабінки ломбарду і поверх стінки зі скла та дерева рукою дістав планшет, на якому висіли ювелірні вироби, після чого заховав планшет за пазуху та вийшов з магазину. Потім він поїхав до м. Дніпропетровська, де здав усі викрадені ювелірні вироби у ломбард розташований біла залізничного вокзалу за 7000 грн., без оформлення будь яких документів про це. Отримані гроші потратив на власні потреби. Цивільний позов ПТ "Ломбард Золота фортеця" визнав у повному обсязі. Розкаюється в скоєному.

За клопотанням прокурора та зі згоди обвинуваченого ОСОБА_1 і представника потерпілої особи - ОСОБА_12, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд ухвалив недоцільним дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України по факту крадіжки майна належного ПТ «Ломбард Золота Фортеця», які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений і представник потерпілої особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Інші докази вчинення ОСОБА_1 крадіжки майна ПТ «Ломбард Золота Фортеця» судом не досліджувалися.

Суд вважає доведеним скоєння ОСОБА_1 крадіжки ювелірних виробів із золота і срібла належних ПТ «Ломбард Золота Фортеця» при зазначених вище обставинах.

Діяння ОСОБА_1 по факту викрадення майна ПТ «Ломбард Золота Фортеця» правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення чи сховище.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 також обвинувачується в тому, що він повторно, 05.05.2014 року, приблизно о 09.00 годині., знаходячись між буд. 44 та буд. 48 по пр-ту Металургів в м. Дніпродзержинську, наздогнав ОСОБА_3, після чого у нього виник намір на заволодіння майном ОСОБА_3 Далі, реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3, та вдарив останню кулаком лівої руки в обличчя, тим самим застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, та шляхом ривка, правою рукою зірвав з шиї ОСОБА_3 золотий ланцюжок, ланки трапецевидної форми, тобто відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_3, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 3540 грн. Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, в подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Навмисні дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та вчинений повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 не визнав своєї вини в скоєні грабежу золотого ланцюжка у потерпілої ОСОБА_3, пояснивши, що цього злочину він не скоював, хоча, після того як зізнався в крадіжці з ломбарду, написав працівникам міліції заяву про вчинення грабежу золотого ланцюжка за те, що йому обіцяли зустріч з рідними та наркотики. Наркотики йому не дали, а зустрітися з рідними дозволили. На слідчому експерименті показував і розказував про подію злочину так, як про це йому говорили працівники міліції. При впізнанні його потерпілою він знаходився в наручниках. 05.05.2014 року знаходився в м. Дніпропетровську зі знайомою ОСОБА_11 та її подругою.

Як докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_3 прокурором були надані суду: заява ОСОБА_1 про скоєння ним грабежу золотого ланцюжка; протокол прийняття заяви потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення від 05.05.2014 року; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 16.07.2014 року; протокол пред'ядення особи для впізнання від 16.07.2014 року; протокол проведення слідчого експерименту від 16.07.2014 року за участі обвинуваченого, які були досліджені в судовому засіданні, а також допитані потерпіла ОСОБА_3 і свідок обвинувачення ОСОБА_8.

Суд вважає не допустимими доказом і не приймає до уваги при винесенні вироку заяву ОСОБА_1 про скоєння ним грабежу золотого ланцюжка у потерпілої ОСОБА_3, оскільки вона фактично являється написаною ним явкою з повинною, що не передбачена як доказ нині діючим КПК України. До того ж обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні дав показання про те, що насправді він цього злочину не скоював, а цю заяву написав після того, як відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за пропозицією працівників міліції взяти на себе вину у вчиненні злочину, якого він не скоював, а йому обіцяли за це хороше відношення до нього, наркотичні засоби, побачення з рідними. Наркотичні засоби йому не дали, але з рідними він зустрічався.

Виходячи з вимог ч.4 ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок показаннями ОСОБА_1 в якості підозрюваного, які, згідно його показань в суді, він давав з тих же причин, що і написав заяву про вчинення злочину. Ці показання не приймаються судом до уваги при винесенні вироку.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні дала показання про те, що в травні 2014 року (точну дату вона не пам'ятає) о 9.00 годині ранку вона йшла до своєї дочки. Коли проходила арку будинку по проспекту Металургів, назустріч їй йшов молодий чоловік, який наблизившись до неї запитав: "Це у вас золото?". Вона подивилася на нього і в цей же час він рукою зірвав з її шиї золотий ланцюжок і побіг від неї через арку будинку. Він їй не наносив удару, але зриваючи ланцюжок зачепив рукою її обличчя з лівої сторони, заподіявши біль і трохи пошкодивши внутрішню частину губи зліва. Вона зразу ж зателефонувала своєму чоловікові, повідомивши про те, що сталося. Приїхали працівники міліції. В той же день їй показували багато фотографій чоловіків і зображень чоловіків в мобільному телефоні, але серед них вона не впізнала того, хто зірвав ланцюжок. Приблизно через місяць її запросили в Дніпровський РВ для впізнання. Її завели в кабінет де серед 6 чоловіків, що сиділи на стільцях, вона вказала на обвинуваченого, як чоловіка, що зірвав з неї ланцюжок, схиляючись до того, що це він зірвав її ланцюжок, але 100-відсотково вона це не стверджувала і зараз стверджувати не може, бо бачила його дуже малий проміжок часу і не дуже його запам'ятала. Впізнала по смуглому обличчю, волоссю, росту. Вона не пам'ятає, щоб при впізнанні хтось в кабінеті був у наручниках. Підтримує заявлений нею у кримінальному провадженні цивільний позов.

Суд вважає, що в процесі досудового розслідування кримінального провадження впізнання підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проводилося з порушеннями ч. 2 ст. 228 КПК України, оскільки всі інші особи, з якими він пред'являвся для впізнання потерпілій ОСОБА_3 були більше ніж на 10 років молодші від нього (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4). До того ж, як зазначено в протоколі, потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1, як особу, що скоїла її пограбування, за темно-русим чубом, худощавим складом тіла, по зросту приблизно 180 см. і по смуглому типу обличчя. Але при цьому не зазначено, що вона впізнала його за рисами обличчя, чи впізнала за якимось тільки йому притаманними ознаками.

З урахуванням зазначеного, відповідно ч.1 ст. 86 КПК України, суд вважає недопустимим доказом у кримінальному провадженні - протокол пред'явлення особи для впізнання від 16.07.2014 року і відкидає його при ухваленні вироку.

В судовому засіданні потерпіла вказала, що вона не може 100-відково стверджувати, що обвинувачений, це та особа, що її пограбувала, а тільки схиляється до того, що це був він. Враховуючи сумніви потерпілої, відносно впізнання обвинуваченого, суд не може вважати, що вона впізнала обвинуваченого, як особу, що зірвала з неї золотий ланцюжок і не приймає до уваги як доказ обвинувачення - показання потерпілої про впізнання ОСОБА_1

В протоколі проведення слідчого експерименту від 16.07.2014 року зазначено, що перед початком слідчої дії підозрюваному ОСОБА_1 було запропоновано провести слідчий експеримент обставин події, що мала місце 05.05.2014 року близько 9.00 години між буд. 44 та буд. 48 по проспекту Металургів в м. Дніпродзержинську - вказати де саме він відкрито заволодів майном, а саме фрагментом ланцюжка ОСОБА_3 Після чого підозрюваний згодився і виявив бажання проводити слідчий експеримент на місці вчинення злочину. Після чого слідча група в складі підозрюваного ОСОБА_1, понятих на службовому автомобілі ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_1, направилася на місце, яке вказав підозрюваний ОСОБА_1 Слідча група прибула на місце, на яке візуально вказав підозрюваний ОСОБА_1, встановила, що даним місцем є територія, розташована між будинками 44 та 48 по проспекту Металургів. Після чого підозрюваний ОСОБА_1 візуально вказав, де саме він вчинив пограбування відносно незнайомої йому раніше жінки 05.05.2014 року близько 09.00 години та з застосуванням фізичної сили відкрито заволодів її ланцюжком, а саме фрагментом ланцюжка. Після чого, як пояснив підозрюваний ОСОБА_1 він з місця злочину втік, через арку буд. 50 та 48 по проспекту Металургів в сторону лісосмуги.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показував про те, що про обставини скоєння цього злочину він знав від працівників міліції та, за пропозицією працівників міліції, взявши на себе винуватість в його скоєнні, погодився участувати в слідчому експерименті. Йому розказали де і як був вчинений злочин, а він на місті тільки показував рукою, куди йому говорили, а його при цьому фотографували. Про обставини вчинення злочину на слідчому експерименті він не розповідав і не говорив при понятих, що він вчинив цей злочин.

Допитана в якості свідка обвинувачення ОСОБА_8 показала в суді, що вона з іншою понятою сиділи на лавочці біля будинку, куди працівники міліції привезли обвинуваченого, а їх попросили підійти і бути понятими при слідчому експерименті грабежу золотого ланцюжка у жінки. Обвинувачений нічого не розповідав про обставини вчинення злочину, і його про це не запитували. Він тільки сказав, що йшов по цій доріжці і його сфотографували, а потім його повели до 1-го під'їзду будинку №48, де також сфотографували. Вона обурювалась цим злочином і запитала його, для чого він зірвав ланцюжок, а він сказав, що вона не знає його обставин. Більше нічого він не розповідав.

Фактично свідок ОСОБА_8 ніяк не підтвердила винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні грабежу золотого ланцюжка, а напроти спростувала достовірність доказу обвинувачення - протокол проведення слідчого єксперименту.

У суду немає підстав сумніватися в правдивості показань свідка ОСОБА_8, які суперечать викладеним в протоколі від 16.07.2014 року обставинам проведення слідчого експерименту, оскільки, як вона стверджує, поняті не приїздили разом зі слідчою групою на місце вчинення злочину, яке наче вказав ОСОБА_1, а його самого привезли туди на службовому автомобілі. В процесі слідчого експерименту в присутності понятих ОСОБА_1 не розповідав про обставини вчинення ним злочину, не показував за допомогою статиста, як це було скоєно, а тільки рукою показав на доріжку, куди його привели і на арку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що протокол проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_1, не відповідає дійсним обставинам цієї слідчої дії і не є належним доказом у кримінальному провадженні, тому не приймається до уваги судом при винесенні вироку.

Допитана за клопотанням захисника свідок ОСОБА_10 дала показання про те, що 04.05.2014 року була неділя. Вона приїхала з Дніпродзержинська на вокзал м. Дніпропетровська, де, домовившись заздалегідь по телефону, зустрілася з ОСОБА_1, і з ним на маршрутному автобусі поїхали в гості до знайомої ОСОБА_11, яка живе у АДРЕСА_3. У ОСОБА_11 вони ночували, а на другий день 05.05.2014 року приблизно в 15 - 17 годин ОСОБА_1 провів її до вокзалу і вона поїхала в м. Дніпродзержиськ.

Допитана за клопотанням захисника свідок ОСОБА_11 дала в суді показання про те, що 04.05.2014 року в другій половині дня до неї в гості приїздили її знайомі ОСОБА_1 і ОСОБА_10 і знаходилися в її квартирі до другої половини дня 05.05.2014 року. Вона пам'ятає цей день бо на травневі свята працювала з 01 по 03 травня, а 04 травня у неї був вихідний день. Про цю зустріч вона домовилися з ОСОБА_10.

Оцінюючи всі досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає не доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні грабежу фрагмента золотого ланцюжка у потерпілої ОСОБА_3, а тому його необхідно виправдати у звинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_1 за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, суд враховує обставини і тяжкість цього злочину, який відноситься до тяжких злочинів.

Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не працює, задовільно характеризується за місцем проживання.

Як обставини, які пом'якшують покарання, суд враховує щире каяття ОСОБА_1, сприяння встановленню істини у справі.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про задоволення цивільних позовів у кримінальному провадженні, суд вважає, що позов Повного товариства «Ломбард Золота Фортеця», який визнаний обвинуваченим ОСОБА_1, про стягнення з нього на відшкодування завданого матеріального збитку 37516,80 грн., підлягає повному задоволенню.

У зв'язку з оправданням ОСОБА_1 за обвинуваченням в скоєнні грабежу фрагмента золотого ланцюжка у потерпілої ОСОБА_3, необхідно відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення з нього 3540 грн. на відшкодування заподіяного майнового збитку.

Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України,суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 виправдати не винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та виправдати його за цим обвинуваченням.

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Відповідно ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення, вираховуючи йому строк покарання з часу затримання, тобто з 15.07.2014 року.

Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Задовольнити цивільний позов Повного товариства «Ломбард Золота Фортеця». Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь Повного товариства «Ломбард Золота Фортеця» 37516,80 грн. (тридцять сім тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 80 коп.) на відшкодування заподіяного злочином майнового збитку.

Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяного майнового збитку.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

Суддя Байбара Г.А.