ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2014 року Справа № 904/4595/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), . Могил С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 року у справі № 904/4595/14 за позовом приватного підприємства "Будбізнессервіс" до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
У червні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про спонукання до виконання мирової угоди.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2014 року (суддя Рудовська І.А.) позовну заяву ПП "Будбізнессервіс" було повернуто без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 року (судді Пархоменко Н.В., Коваль Л.А., Чередко А.Є.) зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано та справу передано на розгляд господарському суду Дніпропетровської області.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду мотивував відсутністю серед документів, доданих до позовної заяви, доказів, які б підтверджували посадове становище директора ОСОБА_4, яким підписана довіреність на представництво інтересів підприємства у господарському суді.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з відсутності підстав для повернення позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
За ч.ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Отже, законом встановлено дві підстави для повернення в наведеному випадку позовної заяви без розгляду. Це означає, що будь-які інші порушення в оформленні позовної заяви не можуть бути підставою для її повернення за п. 1 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву від імені ПП "Будбізнессервіс" підписано представником ОСОБА_5 на підставі довіреності від 24.06.2014 року, виданої директором ПП "Будбізнессервіс" ОСОБА_4
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, органом управління юридичної особи ПП "Будбізнессервіс" є директор ОСОБА_4, який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.
До того ж, як вірно зазначено в постанові апеляційного суду, при поверненні позовної заяви господарським судом не були враховані роз'яснення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких, якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень; у разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про необґрунтованість ухвали суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду.
За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного суду як обґрунтована й законна підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 року - без змін.
Головуючий суддя Є.Борденюк
Судді І.Вовк
С.Могил
The court decision No. 40563672, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine) was adopted on 18.09.2014. The procedural form is Economic, and the decision form is . On this page, you will find key information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 904/4595/14. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: