Court ruling № 40558088, 17.09.2014, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

17 вересня 2014 року м. Київ № 826/14107/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1 до 1. Оболонського РУГУ МВС України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобо'язати вчинити діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, прокуратури Оболонського району м. Києва, прокуратури м. Києва, в якому просить суд:

1. визнати незаконним висновок ст. ДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві майора міліції Силко Ю.А. по матеріалам перевірки ЖЄО - 25564 від 05.07.2013;

2. визнати неправомірної бездіяльність Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві за порушення встановлених чинним законодавством України строків про надання письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 за вх. № Ч - 2930 від 04.08.2014;

3. визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Оболонського району м. Києва щодо неприйняття законного рішення по суті розгляду скарги позивача від 04.08.2014;

4. зобов'язати прокурора Оболонського району м. Києва провести необхідні дії при розгляді скарги позивача від 04.08.2014 та прийняти по суті законне рішення;

5. визнати неправомірною бездіяльність прокуратури м. Києва щодо відсутності перевірки і порядку її проведення по скарзі позивача № 4054 - п від 15.08.2014;

6. зобов'язати прокуратуру м. Києва вимоги скарги позивача № 4054 - п від 15.08.2014 розглянути в повному обсязі і прийняти законне рішення.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає за правильне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи наступне.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно - правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Водночас, органи досудового розслідування та прокуратури під час перевірки законності, в даному випадку, матеріалів ЖЕО № 25564 від 05.07.2014, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Отже, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України 2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про злочин до ЄРДР, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Також, статтею 303 КПК України визначено виключне коло суб'єктів, дії, рішення та бездіяльність яких може бути оскаржена до суду в порядку, передбаченому Главою 26 КПК України під час досудового розслідування. У вказаній нормі відсутня вказівка на оскарження рішень, зокрема дільничного інспектора, а зазначено тільки про можливість оскарження рішення слідчого та прокурора, заявник же, в тому числі, оскаржує рішення дільничного інспектора.

Тобто, серед перерахованих в ст. 303 КПК України рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені, відсутня вказівка на можливість оскарження висновку дільничного інспектора.

Таким чином, в даному випадку, предметом оскарження може бути рішення, дії та бездіяльність тільки слідчого і прокурора.

Зі змісту п. 15, п. 17 ст. 3, ст. 36 КПК України, якими визначаються поняття слідчого та прокурора та ст. 38 КПК України, якою визначається поняття та правовий статус органу досудового розслідування, нормами КПК України поняття дільничного інспектора не ототожнюється з поняттям слідчого або прокурора. Тобто, чинним законодавством України взагалі не передбачено можливості оскарження висновку дільничного інспектора.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що листом від 07.08.2014 № 42-1702-14 прокуратура Оболонського району м. Києва чітко довела до відома ОСОБА_1 те, що в результаті дослідження законності перевірки ЖЕО № 25564 від 05.07.2014, встановлено відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки відносини, які склалися, не містять ознак вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно прокуратурою Оболонського району м. Києва роз'яснено позивачу про те, що відповідно до вимог ст.ст. 303 - 307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, а ОСОБА_1 запропоновано звернутись до Оболонського районного суду м. Києва.

Отже, у суду відсутні підстави для відкриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання неправомірної бездіяльності Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві за порушення встановлених чинним законодавством України строків про надання письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 за вх. № Ч - 2930 від 04.08.2014, адже ч. 3 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обмеження щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Враховуючи зазначене, оскільки позовна заява в частині позовних вимог № 1, № 3 - № 6 підсудна Оболонському районному суду м. Києва, у відкритті провадження в даній справі слід відмовити повністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративні справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський