Court ruling № 40524871, 02.09.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 вересня 2014 року м.Київ В/800/3993/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Голяшкін О.В., Гончар Л.Я., Заяць В.С., Логвиненко А.О., Мороз Л.Л.,

перевіривши заяву Кіровоградської митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року у справі №К/800/6116/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Гайворонський тепловозоремонтний завод» до Кіровоградської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська митниця Міндоходів звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року у даній справі на підставі п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2014 року №К/800/59981/13, від 05 червня 2014 року №К/800/33717/13, від 10 червня 2014 року №К/800/42877/13.

Відповідно до положень п.1 ст.237 КАС України заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року, про перегляд якої йдеться у заяві, залишено без змін постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, якими задоволено позовні вимоги товариства, визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів від 06 червня 2013 року №901000003/2013/000123/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився і суд касаційної інстанції, виходили із того, що спрацювання автоматизованої системи аналізу ризиків, згідно з даними якої товар того ж найменування та артикулу, країни походження і виробництва, що задекларований позивачем, розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем, за відсутністю претензій до наданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, не свідчить про обґрунтованість сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей і не є обмеженням у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару, вичерпний перелік яких визначений законом та розширеному тлумаченню не підлягає. Судами встановлено, що митний орган не витребовував додаткових документів на підтвердження митної вартості та методу її визначення, що є грубим порушенням вимог ст.53 Митного кодексу України та свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2014 року у справі №К/800/59981/13, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог підприємства щодо скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів з підстав правомірності дій митниці через наявність у наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару розбіжностей стосовно умов поставки та ненадання додаткових документів для їх усунення.

Також, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у справі №К/800/33717/13, згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року, встановлено, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили усіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості, у зв'язку з чим, з урахуванням виявлення заниження митної вартості товару відповідно до бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. У зв'язку з ненаданням на вимогу митниці додаткових документів та не підтвердженням заявленої митної вартості, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів за резервним методом оцінки згідно ст.64 Митного кодексу; митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2014 року у справі №К/800/42877/13, на яку також посилається заявник, судами задоволені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товару з підстав ненадання підприємством при ввезені на митну територію України товару всього пакету документів, визначеного нормами Митного кодексу України та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Зі змісту наведених рішень касаційних судів вбачається, що фактичні обставини у вказаних справах є різними, тому відсутні підстави вважати, що судами касаційної інстанції зроблені протилежні висновки щодо позовних вимог внаслідок неоднакового застосування одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України відсутні.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в допуску до провадження заяви Кіровоградської митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді