Decision № 40470873, 31.07.2014, Commercial Court of Poltava Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2014 Справа № 917/1195/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "МТС "АГРОПРОСТІР", 37244, Полтавська область, Лохвицький район, с. Гаївщина

Про стягнення 49 449,00 грн., в т. ч. 23 325,00 грн. - основна заборгованість відповідача за отримані послуги в розрізі умов договору № БВП-13 на збирання сільськогосподарських культур від 03.09.2013 р. відповідно до акту № 9 від 01.10.2013 р. приймання-передачі виконаних робіт та 26 124,70 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, що обумовлено п. 4.2 договору між сторонами,

Суддя Бунякіна Г.І.

Представники

від позивача: не з'явилися (див. протокол судового засідання);

від відповідача: не з'явилися (див. протокол судового засідання).

31.07.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 22.07.2014 р. в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

Суть спору: розглядається позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Гадяч про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС "Агропростір", с. Гаївщина 49 449,00 грн., в т. ч. 23 325,00 грн. - основна заборгованість відповідача за отримані послуги в розрізі умов договору № БВП-13 на збирання сільськогосподарських культур від 03.09.2013 р. відповідно до акту № 9 від 01.10.2013 р. приймання-передачі виконаних робіт та 26 124,70 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, що обумовлено п. 4.2 договору між сторонами.

Позивач на позовних вимогах наполягає у повному обсязі за мотивами позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву № 51 - В від 30.07.2014 року (вх. № 9958 від 31.07.2014 року), посилаючись на неправомірне застосування відповідачем подвійного стягнення пені, передбачене п. 4.1. та 4.2. укладеного між сторонами договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у минулому судовому засіданні, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

03.09.2013 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТС "Агропростір" (замовник) укладено Договір № БВП - 13 на збирання сільськогосподарських культур (далі - Договір, а.с. 12-13), за умовами якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника виконати роботи по збиранню с/г і технічних культур зернозбиральним комбайном CLASS LEXION 480 на площах, наданих замовником, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, а замовник - оплатити виконані роботи.

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- якісно, вчасно та в повному обсязі провести збирання врожаю сільськогосподарських культур по вибраній технології у відповідності з агротехнічними вимогами на площах, наданих замовником до 15 жовтня 2013 року (п. 2.2.3 Договору);

- замовник проводить оплату за виконані виконавцем роботи по обмолоту соняшника по ціні 250,00 грн./га (двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ 41,67 (сорок одна гривня 67 копійок) грн. (п. 3.1.1 Договору);

- розрахунок за виконані роботи по збиранню врожаю замовник проводить відповідно до актів передачі - приймання виконаних робіт не пізніше 30 (тридцяти) днів після їх складання, шляхом перерахування грошових коштів замовника на розрахунковий рахунок виконавця. Загальна вартість договору визначається актами передачі - приймання виконаних робіт, складеними та підписаними обома сторонами (п. 3.1.2 Договору);

- за порушення термінів розрахунків замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від неоплаченої суми (п. 4.1 Договору);

- з дня, коли послуги замовником повинні бути оплачені, виконавець має право затребувати від замовника, а замовник повинен виплатити проценти за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати послуг (ст. 536, п. 3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами виплачуються в розмірі 0,5 % від невиплаченої вартості послуг по акту приймання - передачі виконаних робіт за кожний календарний день, відколи послуги повинні бути оплачені замовником до дня повної оплати послуг (п. 4.2 Договору);

- даний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, але в будь - якому іншому разі до повного виконання зобов'язання за даним договором (п. 6.1 Договору).

Факт надання виконавцем послуг по обмолоту соняшника на площі 93,3 га на суму 23 325,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 887,50 грн., підтверджується залученим до матеріалів справи Актом № 9 від 01.10.2013 року приймання - передачі виконаних робіт (а. с. 9 - 10).

За даними позивача в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання з оплати отриманих послуг не виконав, заборгованість у сумі 23 325,00 грн. не сплатив.

12.02.2014 року позивач направив відповідачу вимогу № 17/02/14 про сплату заборгованості за виконані роботи на суму 23 325,00 грн., у якій просив перерахувати суму заборгованості протягом семи днів (а.с. 18). Будь - якого реагування на вказану вимогу позивач не отримав, заборгованість відповідачем не сплачена.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 49 449,00 грн., в т. ч. 23 325,00 грн. - основна заборгованість відповідача за отримані послуги в розрізі умов договору № БВП-13 на збирання сільськогосподарських культур від 03.09.2013 р. відповідно до акту № 9 від 01.10.2013 р. приймання-передачі виконаних робіт та 26 124,70 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, що обумовлено п. 4.2 договору між сторонами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання відповідачу послуг по збиранню с/г і технічних культур зернозбиральним комбайном CLASS LEXION 480. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих результатів послуг. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 23 325,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23 325,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем заявлена до стягнення сума 26 124,70 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, що обумовлено п. 4.2 договору між сторонами.

Суд погоджується із доводами відповідача щодо подвійного стягнення позивачем штрафних санкцій, передбачених п. п. 4.1 та 4.2. Договору, та частково відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 4.1 Договору № БВП-13 на збирання сільськогосподарських культур від 03.09.2013 р. сторони передбачили, що за порушення термінів розрахунків замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від неоплаченої суми, а пунктом 4.2. вказаного договору - з дня, коли послуги замовником повинні бути оплачені, виконавець має право затребувати від замовника, а замовник повинен виплатити проценти за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати послуг (ст. 536, п. 3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами виплачуються в розмірі 0,5 % від невиплаченої вартості послуг по акту приймання - передачі виконаних робіт за кожний календарний день, відколи послуги повинні бути оплачені замовником до дня повної оплати послуг.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою вказані проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені - неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, договором передбачено та заявлено позивачем подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання замовником, що порушує приписи статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Отже, штрафні санкції за порушення зобовязань (пеню) слід стягувати відповідно до п. 4.1. Договору, а саме - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від неоплаченої суми.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 26 124,70 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, що обумовлено п. 4.2 договору між сторонами (пені), суд вважає, що сам факт заявлення вимог застосування санкцій відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Однак після проведеного перерахунку (здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи), суд прийшов до висновку, що їх розмір повинен складати 1 580,99 грн.. Він же підлягає стягненню. В іншій частині позовних вимог слід відмовити..

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь - яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24 905,99 грн., в т. ч. 23 325,00 грн. - основна заборгованість відповідача за отримані послуги в розрізі умов договору № БВП-13 на збирання сільськогосподарських культур від 03.09.2013 р. відповідно до акту № 9 від 01.10.2013 р. приймання-передачі виконаних робіт та 1 580,99 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 24 543,71 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, що обумовлено п. 4.2 договору між сторонами (пені) слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС "АГРОПРОСТІР" (37244, Полтавська область, Лохвицький район, с. Гаївщина) код ЄДРПОУ 35849526, р/р № 26003054604766 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Філії "ПРУ ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 331832 - 24 905,99 грн., в т. ч. 23 325,00 грн. - основна заборгованість відповідача за отримані послуги в розрізі умов договору № БВП-13 на збирання сільськогосподарських культур від 03.09.2013 р. відповідно до акту № 9 від 01.10.2013 р. приймання-передачі виконаних робіт, 1 580,99 грн. пені та 920,21 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 24 543,71 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, що обумовлено п. 4.2 договору між сторонами (пені) відмовити.

4. Копію рішення направити відповідачу за вказаною у вступній частині адресою.

Повне рішення складено 07.08.2014 року.

СУДДЯ Г.І.БУНЯКІНА