№ 40468232, 10.09.2014, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 925/855/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Чорної Л.В.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Ганнисик О.Ю., за довіреністю;

відповідача:ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Черкаської області

від 23.06.2014 (повний текст підписано - 03.07.2014)

у справі № 925/855/14 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Канівського комунального підприємства теплових мереж

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про зобов'язання вчинити дії та визнати укладеним договір

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.06.2014р. у справі № 925/855/14 позов задоволено повністю.

Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 привести мережу централізованого опалення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_3 до попереднього стану, а саме відновити централізоване опалення шляхом приєднання радіаторів опалення до стояків централізованої системи опалення.

Визнано укладеним договір №221 від 10.04.2014р. про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою АДРЕСА_3 між фізичною особою ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) та Канівським комунальним підприємством теплових мереж вул.. Енергетиків, буд.. 30, м. Канів з моменту набрання рішення законної сили.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 передано на розгляд судді Тищенко О.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р., керуючись ст. ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. № 30, згідно п. 2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/855/14 колегію суддів у складі: головуючий - суддя Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.08.2014р.

В зв'язку з перебування головуючого судді (судді-доповідача) Тищенко О.В. у відпустці, відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13. пункту 3.1.Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 925/855/14 .

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 передано на розгляд колегії судді у складі головуючого судді - Зеленіна В.О., суддів: Ткаченка О.Б., Шевченка Є.О.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка О.Б., Шевченка Є.О. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О, судді - Синиця О.Ф, Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до провадження справу № 925/855/14.

05.08.2014 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.09.2014.

10.09.2014 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

10.09.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Черкаської області від 23.06.2014р. у справі № 925/855/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Канівської міської ради від 16.07.2003 № 266 "Про визнання ККПТМ надавачем послуг по постачанню теплової енергії" позивач визначений виробником теплової енергії та виконавцем з надання житлово-комунальних послуг по постачанню теплової енергії в м. Каневі з 1 липня 1995 року. Свою діяльність Позивач здійснює згідно Статуту та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідач є власником об'єкта нерухомості, а саме нежитлові вбудовані приміщення магазину, що розташовані на першому поверсі дев'яти поверхового житлового багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_3 , та є фактично споживачем послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем.

Опалювальні прибори відповідача входять до єдиної системи централізованого опалення будинку і питання як отримання послуг централізованого опалення, так і відключення від нього регулюються спеціальними нормами, так-як система опалення приміщень відповідача є невід'ємною частиною внутрішньо будинкової системи централізованого опалення багатоквартирного будинку в зв'язку з тим, що при проектуванні багатоквартирного будинку закладається і засіб теплопостачання-централізоване теплопостачання.

Згідно з вимогами будівельних норм "СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиирование" щодо питань влаштування системи опалення , всі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно ув'язані між собою для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири та нежитлові приміщення в будинку.

Як вбачається з листа балансоутримувача- комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора" від 21.11.2013 №363, нежитлове приміщення магазину - АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_3) приєднане до мереж централізованого опалення. В порушення вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 власником від'єднано прилади опалення від інженерних мереж централізованого опалення. Реконструкція існуючої системи теплопостачання в зв'язку з відключенням приладів опалення від мереж ЦО не проведена. Акт про відключення від мереж ЦО затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення відсутній.

05.12.2013 відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про від'єднання приладів опалення від мереж централізованого опалення.

В свою чергу позивачем в цінному листі з описом вкладень від 10.04.2014 № 285 роз'яснено відповідачу порядок відключення від мереж централізованого опалення та заявлено вимогу про приведення опалення магазину у відповідність до законодавства у сфері теплопостачання.

До того ж, листом № 285 від 10.04.2014 позивач направив відповідачу два примірники проекту договору № 221 про надання послуг з централізованого опалення від 10.04.2014 за місцезнаходженням відповідача АДРЕСА_1 .

Проте відповідач, фактично отримавши примірники проекту Договору, наданим йому правом не скористався, зокрема протокол розбіжностей не оформив, та жодних заходів щодо врегулювання з позивачем спірних питань не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2 - 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 11, 509 ЦК України та ч. 1 ст. 19, п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Виконавцем відповідно до Закону є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Поряд з цим суд відзначає, що типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем (частини перша та друга статті 29 Закону).

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Балансоутримувач зобов'язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна, утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно зі статтею 24 Закону балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг та звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630.

Відповідно до п. 24 Правил із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. N 1268, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно п. 25 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року N 169 (далі - Порядок), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Одночасно з цим, вказаними Правилами та Порядком передбачається надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів будинку в цілому, а не окремого приміщення.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що приміщення, які використовувались відповідачем, були обладнані централізованим опаленням, відповідачем доказів відключення від мереж централізованого опалення у передбаченому законом порядку суду не надано, законодавством України відключення від мереж централізованого опалення на підставі повідомлення, в якому фіксується лише факт відсутності опалювальних приладів в приміщенні, не передбачено.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Отже, дії відповідача порушують законні права та інтереси позивача, оскільки постачання теплової енергії протягом опалювальних періодів здійснюється поза межами договірних відносин.

До того ж, місцевим господарським судом вірно встановлено, щл запропонована позивачем редакція договору відповідає формі типового договору, а тому відповідач всупереч названих вище приписів законодавства протиправно ухиляється від підписання договору.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 23.06.2014р. у справі № 925/855/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.06.2014р. у справі № 925/855/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/855/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Л.В. Чорна