Court ruling № 40465158, 10.09.2014, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6209/14 Головуючий 1-ї інстанції-

Справа № 638/11871/14-ц Задорожний М.І.

Категорія: договірна Доповідач- Яцина В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :

Головуючого - судді - Яцини В.Б.,

суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі : Костюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове агентство Верус» в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове агентство Верус» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

18 липня 2014 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернувся до суду з позовом до ТОВ "Українське Фінансове агентство Верус" в особі її філії у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10 000 грн., а також - про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за цим же кредитним договором в сумі 28867,71 грн.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2014 року у відкритті провадження в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове агентство Верус» в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове агентство Верус» у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Позовну заяву в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з такою ухвалою, ПАТ КБ "ПриватБанк" в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм цивільного процесуального права.

Розглянувши скаргу за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ст. 305 ЦПК України судова колегія дійшла висновку про необхідність її задовольнити з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

За ч.7 ст. 110 ЦПК України якщо позов виникає з діяльності філії юридичної особи позивач має право пред'явити позов в суд за їхнім місцем знаходження.

Відмовляючи у відкриття провадження у справі та повертаючи позов з передбачених п. 4 ч.3 ст. 121, п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України підстав, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені до товариства «Верус», як суб'єкта господарських відносин, вимоги має розглядатися у порядку господарського судочинства, а згідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Однак такі висновки районного суду не в повній мірі відповідають положенням процесуального права.

Так, підставою заявлених до цього відповідача вимог є договір поруки, в якому він перед Банком поручився за виконання основним боржником, відповідачем ОСОБА_3 своїх обов?язків за договором кредиту. Такі зобов'язання поручителя обумовлені основним матеріально-правовим зобов'язанням кредитора (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

При цьому районний суд не звернув уваги на те, що відповідно до правової позиції, яка викладена у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5, за якою при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що спори, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами яких є як юридичні, так і фізичні особи, з урахуванням вимог статей 15- 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства за умови, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання, кредитного договору, характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

По справі Банком був заявлений позов про стягнення у солідарному порядку заборгованості за договором кредиту як до основного боржника - фізичної особи, так і до його поручителя, яким є особа господарського права.

З огляду на те, що порука товариства "Верус" має акцесорний характер до основного зобов'язання боржника за договором кредиту - фізичної особи, - цей спір не є господарсько-правим. При цьому належність відповідача до господарюючих суб'єктів не змінює цивільно-правових зміст заявлених по справі вимог. Тому посилання районного суду на ст. 16 ЦПК України, яка не допускає об?єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, - є безпідставним.

Оскільки філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове агентство Верус" знаходиться у Дзержинському районі м. Харкова, то у даному випадку є передбачені ч. 7 ст. 110 ЦПК України підстави для розгляду цієї заяви за вибором позивача, у Дзержинському районному суді м. Харкова.

Таким чином районний суд відмовив у відкритті провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове агентство Верус" в особі її філії у Дзержинському районі м. Харкова та повернув заявлений до фізичної особи позов з порушенням вказаних норм процесуального права, тому з передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підстав ухвала районного суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.4 ч.2 ст. 307, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2014 року скасувати.

Справу направити до того ж районного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності після її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя:

Судді колегії: