Decision № 40461579, 27.08.2014, Vitovka District Court of Mykolaiv Oblast (until 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа № 477/2170/13-ц

Провадження 2/477/800/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

при секретарі - Чирковій А.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 2316,24 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач порушив умови кредитного договору № 003-14022-311207, укладеного 31 грудня 2007 року між банком та відповідачем, відповідно до якого, останній було надано картковий рахунок НОМЕР_1, шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії. Кредитні кошти та власні кошти Держателя використовуються для розрахунків за товари чи послуги, зняття готівки, тощо.

09 жовтня 2013 року Жовтневим районним судом Миколаївської області ухвалене заочне рішення за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Позов задоволено повністю.

Рішення суду ухвалено в порядку статті 224 ЦПК України, за згодою позивача, при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалою суду від 04 червня 2014 року заочне рішення від 09 жовтня 2013 року скасовано, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив справу розглянути за його відсутності, повідомив про те, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі та застосувати строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

31 грудня 2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 003-14022-311207, відповідно до якого, відповідачці відкрито картковий рахунок в національній валюті України. Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно. Відповідач зобов'язався щомісяця здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітній місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитної лінії, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості (а.с.5,6).

Пунктами 1.4. та 5.2 кредитного договору встановлено, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів, при тому, що договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Згідно анкети позичальника від 31 грудня 2007 року встановлено строк дії картки - 12 місяців (а.с.12).

В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідачці виникла заборгованість перед позивачем, яка, згідно розрахунку заборгованості станом на 24 травня 2013 року, становить 2316,24 грн. (а.с.13).

У відповідності до приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

У відповідності до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З дослідженого в судовому засіданні кредитного договору вбачається, що він не містить умов про збільшення загального строку позовної давності.

Кредитний договір між позивачем та відповідачем був укладений 31 грудня 2007 року із строком кредитування 364 календарних днів, тобто до 30 грудня 2008 року включно.

На підставі кредитного договору відповідачу видано кредитну карту, строк дії якої встановлено 12 місяців із дати перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, а враховуючи наданий розрахунок заборгованості позивачем (а.с.8,9) датою перерахування коштів є день укладення кредитного договору, тобто 31 грудня 2007 року.

Позивач звернувся з даним позовом до ОСОБА_1 лише 05 серпня 2013 року, звертаючись до суду з даним позовом, позивач пропустив без поважних причин позовну давність тривалістю у три роки, встановлену статтею 257 ЦК України.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування її було заявлено стороною у спорі.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача, під час розгляду справи, 11 червня 2014 року була подана заява про застосування строків позовної давності.

Оскільки позивачем не доведено і в судовому засіданні судом не встановлено, що строк позовної давності пропущено позивачем з поважних причин, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись статтями 208-209, 212, 213, 214-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або отримання його копії.

СУДДЯ С.М.ГЛУБОЧЕНКО