Court ruling № 40460740, 23.07.2014, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2014 рокусправа № 811/2819/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Астарта Груп" до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Астарта Груп" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0002332210, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16000,01 грн., в тому числі 10667,00 основного платежу та 5334,00 штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Хронос" за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року у зв'язку з чим податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач не погодився з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки, та зазначив, що господарські операції з вказаними контрагентами мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар отриманий від контрагента використано у власній господарській діяльності.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Астарта Груп" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 20.08.2013 року № 0002332210.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Хронос" тож позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення

норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а позов платника є таким, що не підлягає задоволенню.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Хронос" за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 33/2210/33333798 від 09.08.2013 року (а.с.10-14).

Як вбачається зі змісту акту перевірки - пункти 3.1, 3.2, 3.3 висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "Хронос" ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з акту перевірки контрагента, складеного посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 19.04.2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0002332210 від 20.08.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16001,00 грн., в тому числі 10667,00 за основним платежем та 5334,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судом першої інстанції, в ході перевірки, виявлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту за серпень 2012 року на загальну суму 10666,67 грн.

Відповідно до пп. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Хронос" (посередник) укладено договір про надання посередницьких послуг № 28 від 29.05.2012 (а.с. 21-22).

Згідно умов договору посередник зобов'язується знайти замовнику покупця на борону VADERSTAD CARRIER - 1225 та надати допомогу в укладенні договору купівлі-продажу (а.с. 21).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти (а.с. 23-24), платіжне доручення (а.с. 25), договір купівлі-продажу VADERSTAD CARRIER - 1225 (а.с. 27-29).

ТОВ "Хронос" виписано позивачу податкову накладну за серпень 2012 року на загальну суму ПДВ 10666,67 грн. (а.с. 26).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд першої інстанції вірно вважав, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16001,00 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 10667,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 5334,00 грн., під час розгляду справи судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження.

Щодо визнання договорів між позивачем та ТОВ "Хронос" нікчемним, то суд першої інстанції, надавши оцінку представленим доводам, дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього. Суд першої інстанції вірно вважав, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

З правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Хронос" то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Астарта Груп" до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай