Decision № 40460421, 01.09.2014, Boryspil City and District Court of Kyiv Oblast

Провадження № 2/359/2042/2014

Справа № 359/7298/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Шляхетко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», третя особа, яка не пред'являє самостійних вимог щодо предмета спору, генеральний директор Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Волов Антон Костянтинович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

встановив

22.05.2013 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даною позовною заявою до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в якій просить скасувати наказ від 30.04.2013 року №11-07/1-501/п про звільнення її з роботи, поновити її на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30.04.2013 року на посаді агента з постачання групи матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2013 року по час фактичного поновлення на роботі та зобов'язати відповідача нарахувати їй за цей період всі види грошових виплат (премія, вислуга років, та будь-які інші), встановлені чинним в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» документами, та моральну шкоду в розмірі 3500 гривень (т.1 а.с.-1-3).

07.08.2014 року частково змінила предмет позову, подавши відповідну письмову позовну заяву та просить суд: скасувати наказ від 30.04.2013 року №11-07/1-501/п про звільнення її з роботи, поновити її на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30.04.2013 року на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 4500 гривень (т.2 а.с.-65-67).

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. З 1985 року вона почала працювати у Бориспільському об'єднаному авіаційному загоні, правонаступником якого є Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», де працювала на різних посадах, в тому перед звільненням - на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій. Наказом відповідача від 30.04.2013 року №11-07/1-501/п її звільнено з роботи у зв'язку зі скорочення штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 30.04.2013 року. Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки, на її думку, внаслідок видання відповідачем ряду наказів штат групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, де вона працювала, спочатку збільшили на три штатних одинці, потім скоротили три посади, які існували до вказаних змін, тобто одних працівників замінили на інших. Позивач стверджує, що скорочення чисельності штату не відбулось, оскільки збереглась чисельність працівників в новоствореній групі матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем (МЗ ІТ ВКС) замість ліквідованої групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем, в якій працювала позивач. Крім того, позивач стверджує, що в порушення вимог ч.1 ст.42, ч.2 ст.49-2 КЗпП України їй не було надане переважне право на залишення на роботі як працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, та що в порушення вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України їй не було запропоновано вакантні посади у новоствореній групі матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем, в тому числі вакантну посаду агента з постачання групи МЗ ІТ ВКС. Також позивач стверджує, що в порушення вимог ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору відбулось без згоди профспілкового комітету, який своїм рішенням від 22.04.2013 року відмовив у погодженні звільнення позивача. Позивач стверджує, що внаслідок пропрацювавши на підприємстві 28 років, внаслідок неправомірних дій відповідача та свого звільнення була вимушена шукати нову роботу, обмежувати себе у витратах, перебувала в пригніченому стані, а факт її звільнення з порушенням чинного законодавства, поглиблювало її душевні страждання.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, надали письмові заперечення, відповідно до яких вважають, що звільнення позивача відбулось з дотримання чинного законодавства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Волов А.К. в судове засіданні не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином за останньою відомою суду адресою місця його перебування.

Згідно з приєднаним до матеріалів справи письмовим клопотанням третьої особи Волова А.К. від 25.06.2013 року, він доводи позовної заяви вважає безпідставними, підтримує доводи відповідача та в задоволенні позову просить відмовити (т.1 а.с.100).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 1985 року працювала в Бориспільському об'єднаному авіаційному загоні Українського управління Цивільної авіації, в зв'язку з реорганізацією якого з 11.04.1993 року була переведена на роботу в Державний міжнародний аеропорт Бориспіль, правонаступником якого є Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», де працювала на різних посадах.

В тому числі з 01.06.2012 року позивач була переведена на посаду комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, що повністю підтверджується даними її трудової книжки (т.1 а.с.18-21).

Наказом відповідача від 30.04.2013 року №11-07/1-501/п позивача ОСОБА_1, комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, звільнено з роботи з 30.04.2013 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 30.04.2013 року (т.1 а.с.66).

Як зазначено в оскаржуваному наказі, підставою для звільнення були наступні документи: наказ «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису дирекції з інформаційних технологій» від 31.01.2014 року №01-07-108, попередження про заплановане вивільненні від 14.02.2013 року, направлення на співбесіду, службова записка щодо вакантних посад на 13.02.2013 рок №11.3-10.54 від 13.02.2013 року, подання щодо звільнення працівника ДП МА «Бориспіль» від 10.04.2013 року №11-22-177 голові ППО ДП МА «Бориспіль» ОСОБА_3, витяг із протоколу від 18.04.2013 р. №45 засідання ПКППО ДП «МА «Бориспіль» (від 22.04.2013 №301-01-131).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Так судом встановлено, 31 січня 2013 року у зв'язку з виробничою необхідністю відповідач видав наказ №01-07-108 «Про внесення змін до організації структури та штатного розпису дирекції з інформаційних технологій», згідно підпунктами 9.5, 9.5.2 пункту 9 якого, з 30 квітня 2013 року виключено з організаційної структури та скорочено в штатному розписі підприємства підрозділ департамент інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, в тому числі з посадою, яку займала позивач. Одночасно зазначеним наказом згідно підпунктів 5.5, 5.5.5 пункту 5 з 01 лютого 2013 року включено до організаційної структури та штатного розпису підрозділу департамент інформаційних технологій дирекції інформаційних технологій підрозділ відділ комп'ютерних систем з підрозділом група матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем з посадами: - завідувач матеріальними цінностями інформаційних технологій (керівник групи) в кількості 1 одиниця, - агент з постачання в кількості 2 одиниці (т.1 а.с. 40-50).

14 лютого 2013 року позивач була ознайомлена зі вказаним наказом, а також отримала попередження про заплановане вивільнення (т. а.с. 51,52 ).

Як вбачається з направлення на співбесіду б/д позивач ОСОБА_1 направлялась на співбесіду до керівника структурного підрозділу начальнику авто станційного комплексу як кандидат на посаду диспетчера відділу організації пасажирських перевезень авто станційного комплексу, проте керівником підрозділу зроблено запис про те, що на дану вакансію проходить оформлення в департаменті взаємодії з структурними підрозділами (т.1 а.с.59)

30 квітня 2013 року представниками підприємства складено акт №11-26-83, згідно якого позивача ОСОБА_1, комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, запропоновано ознайомитися з переліком вакантних посад по підприємству згідно службової записки №11.3-10-249 від 30.04.2013 року. При цьому, від переведення на іншу посаду позивач працівник відмовилась в зв'язку з тим, що запропоновані посади не відповідають її вимогам, та заявила про те, що некомпетентно пропонувати їй посади з мінімальними зарплатами та умовами праці ( т.1 а.с. 65 ).

Одночасно судом встановлено, що в службових записках начальника департаменту пільг та компенсацій від 13.03.2013 року №11.3-10-54 та від 30.04.2013 року №11.3-10-249 «Щодо вакантних посад на 13.04.2013 року та на 30.04.2013 року відповідно, відсутні дані щодо вакантних посад в групі технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, а також дані щодо вакантних посад у новоствореній групі (з 01.02.2013 року) матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій (МЗ ІТ ВКС) (т.1 а.с.54-58, 60-64).

Так, з наданих відповідачем документів встановлено, що наказом від 05.02.2013 року № 11-07/1-118/п § 6 на посаду агента з постачання групи МЗ ІТ був прийнятий ОСОБА_4 на період з 05.02.2013 року по 30.04.2014 року, а також наказом від 22.11.2012 року № 11-07/1-1009/п § 2 на посаду агента з постачання групи ГТО ІТ був прийнятий ОСОБА_5 на період з 22.11.2012 року по 28.02.2013 року (т.1 а.с.106, 107).

Обидва зазначені трудові договори були укладені на визначений строк, з ОСОБА_4 - до 30.04.2013 року, з ОСОБА_5, по 28.02.2013 року.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, а також не зазначено джерел їх здобуття, на спростування доводів позивача ОСОБА_1 про те, що в порушення вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України їй не було запропоновано вакантні посади у новоствореній групі матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем, в тому числі вакантну посаду агента з постачання групи МЗ ІТ ВКС, а також в порушення ч.2 вказаної статті позивачу не надано переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, як працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю роботи.

Дослідженням Посадової інструкції №23-05-78 від 28.08.2012 Комірника групи технічного обліку обладнання ІТ відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій (т.1 а.с.69-72), а також Посадової інструкції №23-05-10 від 14.03.2013 Агента з постачання групи матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій (т.1 а.с.74-77), встановлено, що єдиною суттєвою відмінністю в цих посадових інструкціях є обов'язки агента з постачання групи матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем з доставки товарно-матеріальних цінностей, в тому числі за допомогою службового автотранспорту підприємства (п.4.6 Посадової інструкції №23-05-10) та кваліфікаційні вимоги щодо необхідності агенту мати посвідчення водія категорії В.

Проте, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів та не значено джерел їх здобуття, що позивачу відповідно до вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України власником пропонувалось переведення за її згодою на посаду агента з постачання групи матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій, та що в зв'язку з цим у позивача з'ясовувалось наявність у неї необхідних кваліфікаційних навичок, в тому числі можливість отримання позивачем посвідчення водія категорії В у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

З досліджених у судовому засіданні документів, встановлено, що Державне підприємство «Міжнародний аеропорт» «Бориспіль» зверталось до ППО ДП МА «Бориспіль з поданням щодо звільнення працівника ОСОБА_1, що підтверджується відповідним поданням від 10.04.2013 року № 11-22-17 (том 1 а. с. 147-149).

Як вбачається із витягу протоколу №45 від 18 квітня 2013 року члени профспілкового комітету первинної профспілкової організації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не надали згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 за скороченням штату, по п. 1 ст. 40 КЗпП України, так як відповідно до ст. 49-4 КЗпП України та п. 4.7 галузевої угоди на 2010-2012 року, у разі виникнення об'єктивних причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною формою власності підприємства, через які неминучі вивільнення працівників з ініціативи сторони власника, необхідно проводити їх лише за умови письмового повідомлення профспілкової сторони не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень, про причини і терміни вивільнення, кількість та категорії працівників, що будуть підлягати скороченню ( т.1 а.с. 150-151 ).

Крім того, в рішенні зазначено, що у цей період необхідно проводити консультації з профспілковою стороною стосовно визначення та затвердження заходів щодо запобігання масового звільнення працівників, їх можливого працевлаштування та забезпечення соціальної підтримки, а також розглядати та враховувати пропозиції профспілкової сторони про перенесення термінів або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов'язаних із вивільненням працівників.

А також зазначено, що наведені вимоги адміністрацією підприємства враховані не були і консультації з цього приводу з профспілковою стороною не проводилися ( т.1 а.с.-151).

Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Проте, відповідач в порушення вищенаведених вимог ч.1 ст.43 КЗпП України, незважаючи на те, що профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» було надано обґрунтоване рішення про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, видав наказ від 30.04.2013 року №11-07/1-501/п про звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 30.04.2013 року.

Доводи представників відповідача про те, що голові профспілкової організації ОСОБА_3 було направлено наказ №01-07-108 «Про внесення змін до організації структури та штатного розпису дирекції з інформаційних технологій» за допомогою системи електронного документообігу, та таким чином повідомлено про майбутнє скорочення штату та вивільнення працівників, що на думку відповідача свідчить про необґрунтованість рішення, прийнятого профспілковою організацією про відмову в наданні згоди на звільнення позивача ОСОБА_1, суд вважає безпідставними, оскільки вони не спростовують наведених в рішенні профспілкового комітету первинної профспілкової організації Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 18 квітня 2013 року підстав щодо порушення адміністрацією підприємства вимог ст..49.4 КЗпП України та п.4.7 Галузевої угоди на 2010-2012 року.

В зв'язку з вище викладеним, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про скасування наказу від 30.04.2013 року № 11-07/1-501/п про звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлення її на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30.04.2013 року на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій, а також стягнення з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Оскільки резолютивна частина рішення суду про поновлення на роботі повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у 215-217 ЦПК України, в ній серед іншого має бути зазначено розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні.

У відповідності до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, та виходячи із середньоденного заробітку позивача ОСОБА_1 в розмірі 223,50 грн. (т.1 а.с.134) і кількості днів вимушеного прогулу, середній заробіток за час вимушеного прогулу - за період з 30 квітня2013 року по 01 вересня 2014 року (332дні), який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, становить 74202 гривні (223,50х332 ).

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування завданої їй внаслідок незаконного звільнення моральної шкоди в сумі 4 500 гривень, то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин звільнення позивача відбулось з порушенням чинного законодавства та законних прав позивача ОСОБА_1, що завдало позивачу моральних переживань та вимагало від неї вживати додаткових зусиль доля організації свого життя (пошуку роботи, звернення з позовом до суду), суд прийшов до висновку, що наявні всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Визначаючи розмір відшкодування, суд виходить з того, що достатнім та справедливим розміром відшкодування буде визначена позивачем сума, яка співмірна з розміром середнього заробітку позивача на момент звільнення, що становив 4470 гривень

Строк звернення з позовом до суду визначений ст..232 КЗпП України позивачем не порушений.

Відповідно до вимог ст.88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати в сумі 742 гривні 02 копійки з позовних вимог матеріального характеру про стягнення середнього заробітку та 243 гривні 60 копійок з позовних вимог немайнового характеру, а всього на загальну суму 985 гривень 62 копійки підлягають стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215,267 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», третя особа, яка не пред'являє самостійних вимог щодо предмета спору, генеральний директор Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Волов Антон Костянтинович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити повністю.

Скасувати наказ від 30.04.2013 року № 11-07/1-501/п про звільнення ОСОБА_1 з посади комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30.04.2013 року на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій.

Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» код ЄДРПОУ 20572069, 08307, Київська область, м. Бориспіль, на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.04.2013 року по 01.09.2014 року в розмірі 74202 гривні (сімдесят чотири тисячі двісті дві гривні) та моральну шкоду у розмірі 4 500 гривень (чотири тисячі п'ятсот гривень), а всього на загальну суму 78702 гривні (сімдесят вісім тисяч сімсот дві гривні).

Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» судові витрати на користь держави в розмірі 985 гривень 62 копійки (дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень шістдесят дві копійки).

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць - допустити до негайного виконання.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Муранова-Лесів І.В.