Court ruling № 40446003, 18.06.2014, Kharkiv Regional Court of Appeal

Справа № 2/638/702/13 Головуючий І інстанції - Григор»єва А.О.

Провадження: 22-ц/790/2009/14 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Бездітка В.М.,

суддів колегії - Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

при секретарі - Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та збитків, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 09.03.2011 року між нею та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір на інформаційно - консультативне обслуговування за № 09-03/11, який був підписаний її довіреною особою - ОСОБА_7 За умовами вказаного договору вона передає ФОП ОСОБА_3 кошти у сумі 500 дол. США за інформаційно - консультативні послуги з вивченням ринку нерухомості для подальшого придбання нею квартири.

Зазначала, що відповідно до договору на інформаційно - консультативне обслуговування, ФОП ОСОБА_3 надала інформацію про квартиру АДРЕСА_1, яку вона погодилась придбати у власність.

Вказувала, що 09.03.2011 року вона уклала договір про намір укласти договір купівлі-продажу з власником вищезазначеної квартири ОСОБА_6 За умовами даного договору, вона передала продавцеві квартири гроші, еквівалентні 1000 дол. США, як гарантія виконання нею зобов'язань.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором про намір укласти договір купівлі - продажу квартири від 09.03.2011 року, між нею та ОСОБА_5 - співробітницею ОСОБА_3 09.03.2011 року був укладений договір доручення, який був підписаний ОСОБА_7 - відповідно до якого вона передала гроші ОСОБА_5, еквівалентні 1000 дол. США.

15.04.2011 року ОСОБА_6 відмовилась від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Через деякий час стало відомо, що вищевказана квартира належить на праві власності ПП «Азимут і КО».

07.04.2011 року ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_3 із заявою про повернення грошей, так як поставив під сумнів можливість укладення договору купівлі-продажу квартири, яку вручив співробітнику агентства нерухомості ОСОБА_5, проте відповіді не отримав.

Просила визнати договір на інформаційно - консультативне обслуговування № 09-03/11 від 09.03.2011 року, договір про намір укласти договір купівлі - продажу від 09.03.2011 року та договір доручення від 09.03.2011 року недійсними, стягнути з ОСОБА_3 на її користь 11950,80 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її користь 47800,32 грн. та судові витрати у справі.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними - договір на інформаційно-консультативні обслуговування № 09-03/11 від 09.03.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, договір про намір укласти договір купівлі-продажу від 09.03.2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, та договір доручення від 09.03.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 11950,80 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 47800,32 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування скарги зазначила, що матеріали справи не містять доказів про отримання нею від ОСОБА_4 грошових коштів обманним шляхом. Також вказала, що причини з яких договір купівлі-продажу не вдалось укласти, від неї не залежать, а на даний час вона і надалі згодна надавати послуги позивачці з придбання квартири.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладання договорів, ОСОБА_6 вже не була власником даної квартири, тому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зобов'язані повернути ОСОБА_4 аванс в сумі еквівалентній 1000 дол. США, неустойку в сумі еквівалентній 1000 дол. США, всього 2000 дол. США. Разом з тим, ОСОБА_3, як надавач інформаційно - консультативних послуг, повинна сплатити позивачу одержані 500 дол. США та збитки у подвійному розмірі - 1000 дол. США, а всього 1500 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу на час ухвалення рішення.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що 09.03.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на інформаційно - консультативне обслуговування, відповідно до якого ОСОБА_3 надає ОСОБА_4 послуги з надання інформації про наявність об 'єктів нерухомості для подальшого його придбання. За вищевказаний договір ОСОБА_4 сплатила ОСОБА_3 кошти у сумі 500 дол. США.

09.03.2011 року позивачем був укладений договір про намір укласти договір купівлі- продажу з власницею квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6

ОСОБА_4 було сплачено продавцю квартири гроші у сумі 1000 дол. США, як гарантія виконання нею зобов'язань.

Для гарантування виконання своїх зобов 'язань позивач уклала договір доручення від 09.03.2011 року з ОСОБА_5 - співробітницею ОСОБА_3 - відповідно до якого позивач передала гроші ОСОБА_5, еквівалентні 1000 дол. США, як гарантія того, що нею будуть виконані умови договору про намір укласти договір купівлі - продажу квартири від 09.03.2011 року.

15.04.2011 року продавець квартири ОСОБА_6 відмовилася від продажу квартири, виклавши своє рішення у розписці.

ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_3 з проханням про повернення сплачених коштів, але відповіді від відповідача не надійшло.

Згідно ч. 1 cт. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 cт. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 203 УК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 cт.230 ЦК України, сторони, які застосували обман, зобов'язані відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів про отримання нею від ОСОБА_4 грошових коштів обманним шляхом є необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно технічного паспорта від 25.06.2010 року на квартиру АДРЕСА_1 встановлено, що власником на той час була ОСОБА_6

Відповідно до свідоцтва про право власності б/н від 24.12.2010 року виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради та витягу про державну реєстрацію прав від 18.01.2011 року, виданого КП «Харківське МБТІ», квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ПП «Азимут і КО».

Тобто, на момент укладення договорів, ОСОБА_6 вже не була власником даної квартири.

Таким чином, ОСОБА_3, укладаючи спірні договори з ОСОБА_4, надала неправдиву інформацію щодо об»єкта продажу, тим самим ввела в оману позивачку.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відшкодування ОСОБА_4 збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя -

Судді колегії -