Court ruling № 40387716, 08.09.2014, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"08" вересня 2014 р. Справа №911/1687/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

дослідивши матеріали

апеляційної скарги Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Київській області

на рішення

господарського суду Київської області

від 07.07.2014р. (суддя Наріжний С.Ю.)

у справі №911/1687/14

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

до Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Київській області

третя особа-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Клава»

третя особа-2 Державне підприємство «Клавдієвський лісгосп»

Київського обласного управління лісового

та мисливського господарства

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.07.2014р. у справі №911/1687/14 позов задоволено повністю, внесено зміни до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №386 «а» від 28.08.2006р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який є орендарем за договором, та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, який є орендодавцем за договором, шляхом заміни сторони договору - орендаря - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Клава». Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2014р. у справі №911/1687/14 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області з доданими до неї документами повернуто скаржнику на підставі п.1 ч.1 ст.97 ГПК України.

Усунувши обставину, що зумовила повернення скарги, апелянт на підставі ч.4 ст.97 ГПК України звернувся до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаргу не може бути прийнято до розгляду, а відтак вона підлягає поверненню апелянту.

Так, на підставі ч.1 ст.93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, цей строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» (п.6) визначено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, встановлених ст.93 ГПК України, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.53 ГПК України).

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст.53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах) (абзац 8 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з апеляційною скаргою вперше до Київського апеляційного господарського суду, яку було повернуто на підставі п.1 ч.1 ст.97 ГПК України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області пропустило десятиденний термін оскарження рішення місцевого суду, адже його прийнято 07.07.2014р., підписано 08.07.2014р., а оскаржено 07.08.2014р. (згідно вхідного штампу господарського суду Київської області при первісному зверненні до апеляційного господарського суду).

Разом з тим, при первісному оскарженні рішення в апеляційному порядку, апелянтом було додано заяву про поновлення строку на її подання, якою апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 07.07.2014р. у справі №911/1687/14. В обґрунтування підстав поновлення строку апеляційного оскарження згаданого рішення посилався на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області було позбавлено можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, оскільки воно є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а її видатки затверджуються виключно законом. В зв'язку з тим, що в Паспорті бюджетної програми на 2014 рік розподілу видатків на витрати, пов'язані з судовим розглядом справ не передбачено, подати апеляційну скаргу в передбачені законом строки не виявлялося можливим тощо.

Наведені твердження апелянта не містять належного обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження вищезгаданого рішення у справі, адже відсутність грошових коштів для сплати судового збору таким обґрунтуванням не є, немає й доказів на підтвердження цього. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 07.07.2014р. у справі №911/1687/14 слід відмовити.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин, апеляційну скаргу відповідача не може бути прийнято до розгляду, вона підлягає поверненню.

Положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що в разі повернення скарги сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, тому сплачений платіжним дорученням №237 від 05.08.2014р. судовий збір в розмірі 609,00 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.53, 86, 93, п.4 ч.1 ст.97 ГПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 07.07.2014р. у справі №911/1687/14 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області без розгляду.

Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп., сплачений платіжним дорученням №237 від 05.08.2014 року.

Оригінал даної ухвали з гербовою печаткою надіслати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області.

Матеріали справи №911/1687/14 повернути до господарського суду Київської області.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун